Читати книгу - "Хтось знайомий, Сумка Шері"

— Невже? — питає вона.　

Він відверто приголомшений.　

— Ти ж не можеш серйозно вважати… — Ларрі дивиться на неї, наче не може дібрати слів.　

— Я не знаю, як мені вважати, — холодно каже Бекі. — І якщо я не до кінця тобі вірю, що, по-твоєму, думає поліція?　

І, стоячи перед цим чоловіком, з яким одружена двадцять три роки, вона вперше дозволяє собі по-справжньому замислитись, чи міг Ларрі вбити Аманду Пірс. Від цього її пробирає мороз.　

— Ти ж це не серйозно! — І тут він сміється — коротким удаваним сміхом. — О, я розумію. Ми вже обговорюємо розлучення, так? Відчула, що маєш чим на мене натиснути, і хочеш скористатися цим.　

Вона не думала про це під таким кутом, але зараз, коли він це озвучив, вона бачить можливості. Насправді Бекі не вірить, що Ларрі завдав якоїсь шкоди Аманді. Але якщо він гадає, ніби вона в це вірить, то нехай. Вона покинула кар’єру. Найкращі роки присвятила домогосподарству й вихованню дітей заради цього чоловіка, доки він заробляв на життя. Бекі мусить прийняти те, що буде далі. І не хоче бути ошуканою.　

— Ти кінчене стерво, — кидає він.　

Вона аж підстрибує від його тону. Це так на нього несхоже. А тоді каже м’яким голосом:　

— Я не збираюсь ускладнювати тобі життя, Ларрі, доки ти граєш зі мною чесно.　

— Та невже? — дратується він.　

Підходить ближче й дивиться на неї згори вниз — вона відчуває його подих у себе на обличчі, запах алкоголю.　

— Я ніяк не причетний до її… зникнення.　

Він наче не може цього вимовити. Не може сказати «смерті».　

Вона непохитна.　

— Але ти з нею зустрічався? — питає Бекі. — Скажи мені правду. Це було не лише раз у тебе в кабінеті, еге ж?　

Вона його знає. Знає, що він хотів би більшого. Ларрі здатен бути жадібним.　

Ларрі падає на диван і раптом видається дуже втомленим. Його плечі опадають.　

— Так, — визнає він. — Ми зустрічалися кілька тижнів. Це почалося в липні.　

Він допиває чарку одним довгим ковтком. Вона відчуває, як усе її тіло холоне.　

— Де?　

— Ми їздили до готелю на трасі за межами Ейлесфорда.　

Бекі дивиться на чоловіка, не вірячи власним вухам. Її розпирає від гніву.　

— Ти ідіот, — шепоче вона. — Поліція дізнається.　

— Ні, не дізнається, — вперто каже він, зиркає на дружину, а тоді знову відводить очі, зустрівши недовіру та лють.　

— Авжеж, дізнається! Вони обійдуть усі готелі й мотелі з фотографіями вас двох й опитають персонал!　

«Як він може думати, що вони не дізнаються?»

Від страху їй робиться зле, і це змушує усвідомити, що їй не байдуже. Людей постійно заарештовують за те, чого вони не скоювали. Бекі настільки не байдуже, що вона не хоче бачити свого чоловіка втягнутим у розслідування вбивства. Вона не може дозволити, щоб це сталося з нею й дітьми. Вона дивилася «Сходовий майданчик» на «Нетфліксі» — бачила, як це вплинуло на ту родину. З її родиною цього не станеться. Бекі міркує швидко.　

— Можливо, варто було розповісти поліції, коли вони приходили. Буде гірше, коли вони дізнаються і не від тебе.

— Я боявся їм розповідати! Я не міг думати. Це все було таким шоком. — Ларрі робить глибокий вдих. — Може, вони й не дізнаються, — каже він. Підіймає на неї очі, заражений її тривогою. — Я ніяк не причетний до того, що з нею сталося. Не думав, що наші невимушені зустрічі щось означають. Гадав, вона покинула чоловіка.　

— Байдуже, — кидає Бекі, змушуючи себе заспокоїтись. Видно, що Ларрі починає втрачати самовладання, — вона має залишатися спокійною. їй треба подумати.　

— Ти не міг цього зробити — у тебе надійне алібі. — Бекі сідає на диван поряд із чоловіком. — Ти їздив на конференцію.　

Коли тут були детективи, їй на мить стало зле — вона усвідомила, що конференція, яку відвідував Ларрі, проходила неподалік від місця, де знайшли тіло Аманди. Але він сказав детективам, що від самої п’ятниці залишався в готелі, і її це обнадіяло. Звісно, там були люди, які це підтвердять. Але зараз Бекі бачить, як його обличчя набуває страшенно блідого кольору, і відчуває, як щось обривається в животі.　

— У чому річ, Ларрі? Чого ти мені не розповідаєш?　

— Я її не вбивав, присягаюся.　

Але в його очах паніка. Вона трохи відсувається.　

— Ларрі, ти мене лякаєш.　

— Але це неважливо, — наполягає вона. — Якщо ти весь час був у готелі.　

Аж тут їй спадає на думку: що як він вислизнув на годину-дві? Що як домовився зустрітися з нею? Чи міг би він убити її тоді? Чи міг? Бекі стає лячно від усвідомлення, що вона не знає відповіді.　

— Але що як люди не пам’ятають, що бачили мене? — каже Ларрі, роззираючись у кімнаті. Ніби не хоче поглянути дружині в очі.　

— Ларрі, що ти таке кажеш?　

Він нарешті дивиться на неї в страху, благально, наче вона може якось йому допомогти. Але вона боїться, що не зможе нічим зарадити.　

— Ларрі, — тривожно питає вона, — ти полишав готель?　

— Ні.　

— То в чому проблема?　

— У п’ятницю я зареєструвався там і пішов до себе в номер. Не мав бажання ні з ким говорити. Я… я посварився з Амандою за день до того — вона сказала, що більше не хоче мене бачити, — і був засмучений та втомлений. Тож я залишився в номері, трохи попрацював, а потім… заснув. І прокинувся аж близько дев’ятої. Проспав більшу частину бенкету з нагоди відкриття.　

Вона зиркає на нього з недовірою й гнівом. Секунди тягнуться, у кімнаті стоїть цілковита тиша, і чути лише калатання її серця. А тоді Бекі питає:　

— Ти кажеш мені правду?　

— Так, присягаюся.　

— Її машину знайшли неподалік від готелю, — нервово каже він.　

Як же він уникає цих слів, думає вона. «Її машину», а не «її тіло». Наче не в змозі визнати цього. Бекі викидає тривожну думку з голови.　

— Навіть мені важко в це повірити, — каже вона. Й усвідомлює, що він узагалі не має алібі. — Де ти посварився з Амандою? — У неї в горлі наростає хрип. — Тебе хтось бачив?　

— Ми говорили телефоном.　

— Яким телефоном?　

Ларрі потайливо відводить очі.　

— Ми користались одноразовими мобільними.　

Вона повірити в це не може — її чоловік, батько її дітей, з одноразовим мобільним.　

— Що сталося з телефоном? — розлючено питає Бекі.　

— Я викинув його з мосту в річку.　

— З якого саме мосту? Коли? Дідько! Ти ж знаєш, там могли бути камери.　

Ларрі дивиться на неї, смертельно блідий.　

— Міст