Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

1. Об’єднання громадян, релігійні і благодійні організації та окремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам виконання покарань у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими зако­нами України.

2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням прав засу­джених під час виконання кримінальних покарань створюються спостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про спостережні ко­місії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань як один із принципів виконання і відбування покарання закріплений у ст. 5 КВК України. Крім того, коментована стаття містить норму, яка передбачає, що об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації і окремі особи мо­жуть брати участь у виправленні та ресоціалізації засуджених і проведенні со­ціально-виховної роботи з ними, надавати допомогу органам і установам ви­конання покарань в порядку, встановленому КВК України. Вичерпного пере­ліку форм участі громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених КВК України не встановлює. В окремих нормах КВК України конкретизовані лише питання участі в цьому процесі релігійних організацій (ст. 128) та закріп­лені основні форми участі громадськості у виправленні й ресоціалізації непов­нолітніх засуджених (ст. 149).

2. Участь громадськості у діяльності органів і установ виконання покарань, а також у виправленні та ресоціалізації засуджених тісно пов’язана з функ­цією здійснення громадського контролю. Так, ч. 2 статті, що коментується, пе­редбачено, що для здійснення громадського контролю за дотриманням прав за­суджених під час виконання кримінальних покарань створюються спостереж­ні комісії.

3. Спостережні комісії діють на підставі КВК України та Положення про спостережні комісії, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 1 квітня 2004 р. № 429 і утворюються виконавчими комітетами міських (за винятком міст районного значення) рад, місцевими держадміністраціями. До складу спостережних комісій входять представники громадських організа­цій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадяни. Представ­ники громадських організацій становлять, як правило, не менш як половину складу комісії. Не можуть входити до спостережних комісій судді, представ­ники органів прокуратури, юстиції, органів внутрішніх справ, служби безпеки, кримінально-виконавчої системи, адвокати, а також особи, які мають не пога­шену чи не зняту в установленому законом порядку судимість.

До основних завдань спостережних комісій належать: 1) організація гро­мадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування покарання; 2) сприяння органам і установам виконання покарань у виправленні і ресоціалізації засуджених і створенні на­лежних умов для їх тримання, залучення до цієї діяльності громадських органі­зацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян; 3) організа­ція виховної роботи з особами, умовно-достроково звільненими від відбуван­ня покарання, та громадського контролю за їх поведінкою протягом невідбутої частини покарання; 4) надання допомоги у соціальній адаптації особам, звіль­неним від відбування покарання.

Наведені завдання спостережних комісій свідчать, що цей орган поклика­ний одночасно виконувати дві функції — забезпечувати громадський контроль за діяльністю органів і установ виконання покарань та сприяти процесу ви­правлення і ресоціалізації засуджених, в тому числі й шляхом залученням до цієї діяльності інших громадських організацій.

5. Спостережні комісії відповідно до покладених на них завдань здійсню­ють такі основні функції:

1) погоджують постанови і подання, які приймаються і вносяться устано­вами виконання покарань, щодо

а) зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії або у зв’язку з переведенням їх до виправної колонії іншого рівня безпеки;

б) надання дозволу на проживання за межами виправної колонії засудже­ним жінкам на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку та скасування цього дозволу;

2) разом з органами і установами виконання покарань вносять до суду за місцем відбування покарання засудженими подання щодо

а) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким;

б) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

3) сприяють адміністрації установ виконання покарань

а) у проведенні соціально-виховної роботи із засудженими, організації їх загальноосвітнього та професійно-технічного навчання;

б) у залученні громадських організацій, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян до надання допомоги у створенні належних умов для тримання засуджених, їх матеріально-побутовому та медико-санітарному забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів;

в) у створенні додаткових робочих місць для залучення засуджених до су­спільно корисної праці;

4) на підставі інформації органів і установ виконання покарань ведуть об­лік осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, організову­ють громадський контроль за поведінкою цих осіб та проведення виховних за­ходів за місцем їх роботи (навчання) і проживання протягом невідбутої части­ни покарання;

5) здійснюють заходи соціального патронажу щодо осіб, звільнених від від­бування покарання, сприяють розвитку мережі центрів соціальної адаптації та інших установ і організацій, діяльність яких спрямована на надання цим осо­бам допомоги у соціальній адаптації.

6. З метою реалізації покладених на них функцій спостережні комісії наді­ляються значним обсягом повноважень, і в тому числі мають право:

а) доручати членам комісії відвідувати установи виконання покарань, вивчати стан матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених, умови їх праці та навчання, стан організації соціально-виховної роботи;

б) подавати