Читати книгу - "Призначення покарання за сукупністю злочинів та вироків (судова практика)"

У зв’язку з цим, ми не можемо повністю погодитися з В.І. Тютюгіним про те, що “при застосуванні до засудженого за попереднім вироком статей 75, 79 чи 104 КК від реального відбування покарання, призначеного цим вироком, засуджений, як відомо, звільняється повністю, але з іспитовим строком. Тому, якщо новий злочин вчиняється засудженим протягом цього іспитового строку, невідбуту частину покарання складає раніше призначене покарання у повному його обсязі (розмірі), бо на момент вчинення нового злочину воно взагалі ще не відбувалося засудженим. Таким чином, у таких випадках складанню з покаранням, призначеного новим вироком, підлягає у весь строк покарання, призначеного попереднім вироком”[153]. По-перше, якщо невідбута частина покарання в цьому випадку складає раніше призначене покарання у повному його обсязі, то виникає питання, а куди треба зараховувати, наприклад строк знаходження засудженого під вартою по попередній кримінальній справі, оскільки при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків цей час не може бути зарахованим в строк остаточного покарання (на відміну від призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК), так як обчислення строку цього покарання проводиться з моменту винесення нового вироку з урахуванням часу утримання особи під вартою, якщо воно мало місце по останній справі у вигляді запобіжного заходу. По-друге, така позиція, може суттєво погіршити становище засудженого, оскільки остаточне покарання на підставі ч. 4 ст. 71 КК може бути гараздом “завищеним”.

2. У другому випадку, при вчиненні нового злочину особою, яка відбувала покарання у виді позбавлення волі, його невідбутою частиною треба вважати строк, який залишився на момент обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за новий злочин, а якщо такий захід не обирався, — то строк, який залишився після постановлення останнього за часом вироку (п. 26 постанови Пленуму). Тут можливі два варіанта.

Варіант 1. Наприклад, за першим вироком особа засуджена до 3 років позбавлення волі, строк відбування покарання обчислюється з 13.03.2006 р. За вчинення нового злочину відносно особи було обрано запобіжний захід у виді взяття під варту з 05.02.2007 р. Вирок було постановлено 11.04.2007 р. Методика підрахунку невідбутої частини покарання така ж сама.

а) спочатку встановлюємо точний строк протягом якого засуджений відбував покарання за попереднім вироком:

05.02.2007

—

13.03.2006

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 05 днів відняти 13 днів не можливо, то ми останній місяць переводимо в дні. Звертаємо увагу на те, що в даному випадку останнім місяцем враховуватиме не лютий, а січень 2007 р., оскільки, в лютому пройшло тільки 05 днів і цілий останній місяць який пройшов буде січень 2007 р., в якому 31 день. Крім того, враховуючи, що з одного місяця не можна відняти три місяці, ми один рік переведемо в 12 місяців. Тобто:

(05+ 31) = 36. (01+12)= 13. 2006

—

13.03.2006

В результаті отримаємо, що засуджений відбув покарання за першим вироком 23 (36–13) днів 10 (13–03) місяців і 0 (2006–2006) років.

б) після цього ми визначаємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком, шляхом вирахування з 03 років (31день 11 місяців 02 роки) — 23 днів 10 місяців, використовуючи вищезгадану методику.

31. 11. 02

—

23. 10. 00

В результаті невідбута частина покарання складатиме 08 (31–23) днів 01 (11–10) місяць 02 (02–00) роки позбавлення волі.

Варіант 2. Якщо запобіжний захід у виді взяття під варту відносно особи не обирався, то невідбута частина покарання визначається таким чином.

а) спочатку встановлюємо строк відбутої частини покарання за попереднім вироком:

11. 04. 2007

–

13. 03. 2006

Віднімання однієї дати від іншої починаємо з днів. Проте, оскільки з 11 днів відняти 13 днів не можна, тоді ми останній місяць переводимо в дні. Звертаємо увагу на те, що в даному випадку останнім місяцем враховуватиме не квітень, а березень 2007 р., оскільки, в квітні пройшло тільки 11 днів і цілий останній місяць який пройшов буде березень 2007 р., в якому 31 день. Тобто:

(11+ 31) = 42. 03. 2007

–

13. 03. 2006

В результаті отримаємо, що засуджений на момент постановлення нового вироку відбув покарання строком 29 (42–13) днів 00 (03–03) місяців і 01 (2007–2006) рік.

б) після цього ми визначаємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком, шляхом вирахування з 03 років (31 день 11 місяці 02 роки) — 29 днів 00 місяців 01 рік, використовуючи вищезгадану методику.

31. 11. 02

–

29. 00. 01

В результаті невідбута частина покарання у засудженого в цьому випадку складатиме 02 (31–29) дні 11 (11–00) місяців 01 (02–01) рік позбавлення волі.

Враховуючи, що точне встановлення частини невідбутої частини покарання за попереднім вироком є необхідною умовою правильного призначення покарання за сукупністю вироків, вказівка її у вступній частині вироку, на нашу думку, є обов'язковою. Тому суд першої інстанції повинен вживати всіх заходів для її встановлення.

Наведемо тільки один приклад, коли не встановлення місцевим судом невідбутої частини покарання, може призвести до призначення явно незаконного, такого, що порушує права засудженого, покарання.