Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Айдас крутився довкола неї, як дикий виноград, забувши про біль, і постійно заглядав їй в очі. 

– Ти ж однаково збиралася вийти, щоб за кимось там шпигувати. То давай просто вийдемо. Я впевнений, що ті чоловіки побачили, що я зайшов до тебе, і більше не повернуться.

Мія мовчала, підібгавши губи й насупившись. Її погляд був холодним, але Айдас відчував тепло в грудях, а отже, мав надію, що Мія не сердиться на нього зараз. 

– Міє, вибач мені. Я знаю, що я набридливий, але я б хотів побути трохи з тобою. Я обіцяю бути чемним.

Айдас дивився на неї зверху вниз. Вона здавалася такою маленькою й тендітною в цьому просторі. Коли дівчина набрала воду в вази, він допоміг їй нести їх назад у хол. 

Він вже знав, що якщо розлютить її, то зомліє від болю в грудях. Але продовжував нариватися, надіючись, що цього разу вона буде вірити йому.

– Міє, будь ласка? Будь ласка, Міє.

– Ох, такий дорослий чоловік, а поводишся, як дитина.

– Тому що я радий тебе бачити.

Вона досі була насуплена, але після кількох секунд мовчання тицьнула пальцем йому в груди.

– Обіцяй не засмучувати мене цього разу.

– Я обіцяю, – відповів серйозно.