Читати книгу - "Дорога, Кормак Маккарті"

Коли чоловік знову повернувся на палубу поглянути на берег, хлопця там не побачив. Миттєво запанікував, аж угледів, що син, опустивши голову, гуляє з пістолетом у руці вздовж пляжу. Тоді ж чоловік відчув, що корпус корабля здіймається і ковзає. Злегка. Наближався приплив. Плескав по скелях уздовж молу. Чоловік повернувся і спустився в каюту.

* * *

Приніс два мотки мотузки з шафки, виміряв діаметр мотка, приклавши долоню, помножив на три, а потім порахував кількість кілець у мотку. П'ятнадцять метрів. Повісив мотузку на кнагу на сірій тиковій палубі й знову спустився в каюту. Зібрав усе потрібне й поклав біля столу. Знайшов декілька пластикових каністр з водою в камбузній шафці, але всі, крім однієї, порожні. Підняв одну й побачив, що вода витекла, бо пластик тріснув, здогадався, що каністри замерзали під час безцільних корабельних мандрів. Можливо, неодноразово. Чоловік узяв напівпорожню каністру, поставив на стіл, відкрутив кришку, понюхав воду, потім підняв посудину двома руками й випив. І потім ще раз.

Бляшанки на підлозі камбуза всім своїм виглядом натякали, що вони непридатні, і навіть ті, що були у шафці, сильно проіржавіли або зловісно здулися. Етикетки давно повідривалися, а вміст було написано збоку на металі чорним маркером, іспанською. Не всі написи він зрозумів. Порився у них, струшуючи та стискаючи. Склав на стільниці над холодильничком. Думав, що десь мають стояти запаковані ящики з харчами, але не був певен, чи вони досі їстівні. У будь-якому разі візок має свої обмеження. Усвідомив, що сприйняв як належне це щастя, що так несподівано звалилося йому на голову. Проте і далі повторював уже сказане. Удача — це не завжди щастя. Лише декілька ночей, лежачи у темряві, він не заздрив мертвим.

Знайшов банку оливкової олії та декілька бляшанок молока. А ще чай в іржавій металевій коробці з кришкою. І пластиковий контейнер з якоюсь невпізнаваною їжею. Напівпорожню банку кави. Чоловік методично перебрав вміст поличок у шафці, відбираючи, що брати, а що лишити. Коли відніс усе потрібне в кают-компанію і поклав біля трапа, повернувся на камбуз, відкрив ящик з інструментами та заходився відкручувати пальник із пічечки на карданному підвісі. Від'єднав обплетений гнучкий шланг, зняв із пальників алюмінієві розсікачі й один із них поклав у кишеню куртки. Гайковим ключем розкрутив латунні фітинги й вивільнив пальники. Потім розчепив їх і прикріпив один кінець шланга до єднальної трубки, а другий — до газового балона, і відніс усе в кают-компанію. Наостанок зробив клунок з поліетиленового брезенту, склав у нього банки з соком, фруктами й овочами та перев'язав клунок шнуром. Потім скинув свій одяг і доклав його до іншого добра, а тоді голий піднявся на палубу і з брезентом зіслизнув до поруччя, переліз через нього і стрибнув у сірий крижаний океан.

До берега доплив уже в останніх променях світла, скинув клунок, долонями струсив воду з рук і грудей і пішов до свого одягу. Хлопець рушив за ним. Він декілька разів запитав про його плече, синє і бліде через те, що він бився у двері. Усе гаразд, сказав чоловік. Воно не болить. І у нас тепер багато всього. Зажди — побачиш.

Вони квапливо йшли пляжем назустріч сонцю. А якщо корабель змиє? запитав хлопець.

Не змиє.

Але ж може.

Ні. Ходімо. Зголоднів?

Так.

Сьогодні ми добре поїмо. Але треба поспішати.

Я поспішаю, тату.

Бо може піти дощ.

Звідки ти знаєш?

Відчуваю його запах.

І як він пахне?

Вологим попелом. Ходімо.

Потім батько зупинився і запитав: А де револьвер?

Хлопець заціпенів від переляку.

Боже, сказав чоловік. Озирнувся на пляж. Човна уже не було видно. Глянув на хлопця. Той схопився за голову і майже плакав. Вибач, сказав він. Вибач мені.

Чоловік поставив клунок з консервами. Треба повертатися.

Вибач, тату.

Усе гаразд. Нікуди він не пропаде.

Хлопець стояв, опустивши плечі. І вже злегка схлипував. Чоловік став навколішки та обійняв його. Усе гаразд, сказав він. То я мав пильнувати за револьвером, але не зробив цього. Забув.

Вибач, тату.

Ходімо. У нас усе гаразд. Усе гаразд.

Револьвер лежав там, де його і залишили. Чоловік підняв зброю, струсив, витягнув вісь барабана й віддав її хлопцю. Потримай, сказав він.

Із ним усе гаразд, тату?

Само собою.

Викотив барабан на долоню, видув із нього пісок і передав хлопцю, продув ствол і здув пісок із рамки, тоді забрав у сина деталі й усе зібрав, звів і опустив курок, а потім знову звів. Повернув барабан так, щоб у ствол заходив справжній патрон, опустив курок, поклав револьвер у куртку і підвівся. Усе гаразд, сказав він. Ходімо.

І ніч нас не заскочить у дорозі?

Не знаю.

Так і буде?

Ходімо. Треба поквапитися.

І ніч таки заскочила їх у дорозі. Коли дійшли до стежки, яка вела на мис, темрява вже заслала їм зір. Стояли на солоному вітрі, хлопець стискав батькову руку, а довкола сичала трава. Треба просто йти далі, сказав чоловік. Ходімо.

Я нічого не бачу.

Знаю. Ступатимемо крок за кроком.

Добре.

Не відпускай мене.

Добре.

Що б не сталося.

Що б не сталося.

Ішли в цілковитій темряві, як сліпці. Батько витягнув перед собою руку, хоча на цьому солоному пустищі нема на що наштовхуватися. Прибій уже лунав стишено, але чоловік орієнтувався ще й за вітром, і, проблукавши хиткою ходою добру годину, вони вийшли з трави й уніоли і знову опинилися на сухому піску верхнього пляжу. Вітер тут був холодніший. Чоловік прикрив хлопця від вітру своїм тілом, аж раптом пляж вихопило з темряви тремтливе світло, а потім він знову зник.

Що це, тату?

Усе гаразд. Це блискавка. Ходімо.

Перекинув клунок з консервами через плече, взяв хлопця за руку, і вони попрямували далі по піску, піднімаючи ноги високо, як коні на параді, щоб не перечепитися об якийсь винесений на берег корч чи сміття. Чудернацьке сіре світло знову спалахнуло над пляжем. Удалині ледь чутно прогуркотів грім і заглух у мороці. Здається, я бачу наші сліди, сказав чоловік.

Отже, ми йдемо у правильному напрямку.

Так. У правильному.

Тату, мені дуже холодно.

Знаю. Молися про блискавки.

* * *

Ішли далі. Під час наступного спалаху чоловік побачив, що хлопець нахилився і щось шепоче. Батько марно шукав їхні сліди, що вказали б на шлях до пляжу. Вітер ще посилився, і