Читати книгу - "Спалення любові до тла , НМ"

— Я не знаю, — зізналася вона, затримавши погляд на коробці. — Але іншого виходу у нас немає. Якщо це справді щось небезпечне, нам не варто залишати це без уваги.

Вони обидва мовчали деякий час, кожен в своїх думках, поки не дісталися до автівки. Відчуття, що з кожним кроком вони наближаються до чогось більшего, тільки посилювалося. Якби вони тільки знали, що справді криється в коробці, і яка ціна буде за кожну спробу розкрити її таємниці.

— Ти думаєш, він повірить нам? — несподівано запитав Егор, сівши в машину. Він усе ще був у сумнівах, і хоча рішення було прийнято, воно не залишало його спокою.

— Якщо він професіонал, то повірить. Якщо ні — значить, ми змарнували час, — відповіла Наталія, знову дивлячись на коробку. Її рука обережно притискала її до грудей. Вона не могла позбутися відчуття, що це початок чогось набагато більшого, чим просте розслідування. Вона відчувала, що цей предмет пов'язаний із чимось глобальним, чого вони не могли навіть уявити.

Дорога до університету, де працював професор, була тихою. Вулиці вже поступово спорожніли, і автомобіль їхав через місто, що ставало все більш спокійним і пустельним. Єгор і Наталія не обмінювалися зайвими словами, кожен був поглинений своїми думками. Всі їхні попередні переживання зливалися в один потік, в якому важко було відділити тривогу від надії.

Коли вони доїхали до університету, ніч уже повністю опустилася на місто, і лише слабке світло з вікон будівель освітлювало їхній шлях. Піднявшись на кілька поверхів, вони підійшли до дверей кабінету професора. Наталія зробила кілька глибоких вдихів, спробувавши заспокоїтися. Їй здавалось, що все це було лише кошмаром, і тепер вони мали бути готові до того, що все може змінитися.

Егор постукав у двері. Через кілька секунд вони відчинилися, і перед ними з'явився професор.

— Добрий вечір, — привітався він, поглядаючи на Наталію та Єгора з цікавістю. — Ви прийшли у такий пізній час… Що сталося?

Наталія трохи завагалась, але вона знала, що доведеться розповісти йому все. Вона поклала коробку на стіл перед ним і сказала:

— У нас є щось, що ми не можемо зрозуміти самі. Це може бути небезпечно, але ми думаємо, що ви зможете нам допомогти.

Професор не виглядав зляканим, але його обличчя помітно змінилося, коли він подивився на коробку. Він уважно розглядав її символи, нахилившись ближче. Всі сумніви, що він міг мати, зникли.

— Це... — промовив він, втупившись у коробку. — Це не просто артефакт. Це щось набагато серйозніше.

Слова професора зазвичай здавалися спокійними, але в його голосі прозвучав страх.

Професор відступив на крок від коробки, ніби вона була джерелом невидимої загрози. Його обличчя стало серйозним, а погляд сконцентрований, як у людини, що зіткнулася з чимось справді потужним.

— Це не просто предмет, — сказав він, знову повернувшись до Наталії та Егора. — Це артефакт, який був забутий століттями. Він несе в собі знання, які ми не можемо зрозуміти. Але я впевнений, що його існування не є випадковим.

Наталія здригнулася. Всі попередні підозри почали здобувати реальні обриси. Вони не мали справи з простим предметом, а з чимось набагато більш складним і небезпечним.

— Я зізнаюся, що це перший раз, коли я бачу такий артефакт. Але за все своє життя я чув про подібні речі. Древні текстами говорять, що такі предмети використовувалися не лише як символи, а й як потужні інструменти, здатні змінювати саму реальність, — професор говорив тихо, але його голос наповнився глибокою тривогою.

Егор підійшов ближче, все більше занурюючись у ситуацію. Він розумів, що зараз вони стояли на межі відкриття чогось величезного. Але чому тоді все було так спокійно? Якщо це так небезпечно, чому ще ніхто не прийшов за ним?

— Якщо цей артефакт настільки небезпечний, чому він досі не був знищений? — запитав Егор, намагаючись зрозуміти. — Чому ви не зробили цього раніше?

Професор зітхнув і подивився на них обох, його очі стали важкими і похмурими.

— Всі, хто спробував знайти спосіб знищити цей артефакт, зникли або померли за загадкових обставин, — відповів він, підвищивши голос, мов би сам не вірячи в свої слова. — Цей предмет привертає до себе не лише увагу, але й непередбачувані наслідки. Його сила не зникає так просто. І навіть якщо ви спробуєте знищити його, це може лише запустити ще більше катастрофічних подій.

Наталія була готова почути багато чого, але те, що сказав професор, перевершило всі її страхи. Вона почала розуміти, що мова йде не лише про загрозу для них, а й для всіх навколо.

— Ми повинні діяти швидко, — сказала вона, не зважаючи на страх, що сковував її. — Якщо цей артефакт настільки небезпечний, ми не можемо дозволити йому залишатися тут. Як нам його знищити? Що робити?

Професор похитав головою, і на його обличчі з’явився вираз, який вони не могли розшифрувати.

— Ви не можете знищити його без наслідків, — повторив він. — Ми повинні знайти спосіб обмежити його вплив. Однак, щоб це зробити, нам знадобиться більше часу і знань, ніж я маю зараз.

Він схилив голову до коробки, розглядаючи її символи. Наталія і Егор стояли мовчки, чекаючи, поки він знову заговорить.

— Можливо, є лише один спосіб впоратися з цим, — сказав він нарешті, піднявши голову. — Але це дуже небезпечно. Ми повинні віднести цей артефакт до місця, де його сила може бути нейтралізована. І це місце знаходиться далеко від цього міста, в покинутій обсерваторії на заході. Там є старі тексти, які можуть містити ключ до того, як зупинити цей артефакт.

Наталія і Егор переглянулись. Відстань до обсерваторії була значною, і вони ще не могли точно уявити, що їх чекає в цьому місці.

— Ми маємо вирушати негайно, — сказав Егор, хоч і відчував, що кожен їхній крок наближає їх до ще більших небезпек.

Професор погодився, хоча його обличчя залишалося серйозним.

— Ви повинні бути обережними. І пам’ятайте, що артефакт — це лише частина того, що вам належить розкрити. Він не єдине, що чекає вас.