Читати книгу - "Закохана в проблеми , Вікторія Ваширенко"

Віка ( з 27.10 - 03.11)

Весь цей тиждень я намагалася уникати Дениса. Сором пронизував мене на кожному кроці. Моя голова була переповнена думками, а серце важко билося, коли я його тільки бачила чи навіть чула його голос. Це було страшно — відчувати, що я щойно зробила величезну помилку, а тепер мусила з нею жити.

Щодня я приходила до школи, і на кожному кроці обминала його погляд. Він дивився на мене з відчайдушною надією в очах, але я не могла витримати того, що між нами сталося. Мої думки постійно поверталися до тієї ночі, до того, що я могла б не зробити. Що я була ще не готова.

Денис намагався підійти до мене кілька разів — він писав повідомлення, дзвонив. Але я завжди знаходила привід, щоб не відповідати або навіть уникнути його. Мені було боляче дивитись йому в очі, я боялася, що він знову захоче поговорити, а я не знала, що сказати.

Але ці відчуття — сором, сором перед ним, перед собою, стали моїми постійними супутниками. Всі ці дні я намагалася відволіктись: проводила більше часу з Анжелою, гуляла з друзями, але коли приходила ночі і я залишалася одна зі своїми думками, мене знову і знову охоплювала невпевненість. Я не знала, чи роблю правильний крок. Чи варто було взагалі відмовлятися від нього?

Але кожен раз, коли я чула його ім'я, або коли він намагався хоча б привітатись, я відчувала, як все всередині стискається. Не було в мене більше сили бути чесною з ним. Я просто боялася.

---

Денис (03.11)

Тиждень, і вона все ще не відповідає на мої повідомлення. Все важче змиритися з цим. Можливо, це я винен, що вона так себе почуває, але я знаю, що ми повинні поговорити. Я не можу більше мовчати. Я хочу зрозуміти, що сталося, чому вона так змінилася.

Я не можу її змусити, але й не можу відпустити, тому що, здається, я більше не можу бути без неї. Я помічаю її з кимось, і кожного разу, коли я підходжу, вона відвертається, а коли я намагаюся поговорити, її очі уникають моїх. Вона боїться. Це зрозуміло.

Але я все одно не можу втратити її. І якщо мені треба почекати, я буду чекати. Я піду до кінця, навіть якщо вона не відповідає, навіть якщо вона тримається подалі. Я не можу просто так це залишити.