Читати книгу - "Відьомські війни"

Здається всі працівники містера Барнерсома звикли до манер свого начальника, особливостями його характеру. Вони погоджувались з одним раніше, це була зовсім інша людина. Люблячий батько і чоловік, що потроху розпочинав кар’єру ріелтора. Родина раділа першим успіхам. Саме успіхи заворожили Теда і змінили до невпізнанності. Йому хотілось більших досягнень і звершень. Родина поступово почала відходити на другий план, поки дружина не покинула чоловіка. З того часу колишній Тед остаточно перестав існувати. Він перетворився на ріелтора, що досягає поставленої мети.

Служниця принесла запашну каву. Сьогодні Тед добряче поснідав, привід для такого свята шлунку знайшовся. Чоловік залишив місце для невеличкої порції бурбону та особливо дорогої кубинської сигари. Палити він не любив, та в особливі митті успіху ейфорія так захоплювала його, що лише паління цигарок повертало з небес на землю.

Поглянувши на годинник, він з радістю покликав Олівію.

— Сподіваюсь, ви не забули важливе доручення, про яке ми говорили з вами вчора, — дим повільно вийшов через його ніздрі.

— Так, сер я все пам’ятаю.

Через декілька хвилин в кабінет увійшов Майкл Треас. Тед з усією щирістю піднявся та потиснув руку своєму другу.

— Вітаю, друже. Нарешті маєток буде належати гідній людині. — На цих словах, я ладна була провалитись крізь землю. Підлий, лицемір. Він так радів з моєї смерті, що не приховував власного піднесення від найкращого друга.

Сівши у крісло, на яке вказав Тед, я почула чимало цікавих подробиць. Дізнатись про раптову і таку дивну смерть бідолашної сирітки Меган довелось через Саманту. Жінка давня знайома Барнерсома. Вона ніколи в житті не могла уникнути розмови з ним. Подібні балачки завжди тримали його в курсі життя Клер. Вчора ж розмова з Самантою принесла надзвичайно хорошу новину.

— Нарешті я зможу заволодіти цим скарбом. Очікувати поки якась малеча вирішить його продати, нечувана річ, — невдоволено попивав бурбон Тед.

Я продовжувала сидіти в кріслі, і моє обурення росло. Так хотілось зацідити цій ницій людині, або принаймні перетворити його на якесь гидке створіння, хоча б на короткий час. Думаю від такого перетворення він все одно нічого не отримав би. Зате я мала б маленьку помсту. Майкл Треас моєї думки не розділяв він навпаки, схилявся до того, що сказав товариш.

Тому довелось йому відповісти невимушеним тоном: твоя правда, друже.

Тед продовжив насолоджуватись розвитком подій і розповідати усілякі юридичні формальності пов’язані з купівлею маєтку.

Довелось мовчки вислуховувати такий блок інформації, не втрачаючи пильності. Розповідь Тед прикрашав декількома гострими фразами в бік колишніх мешканців маєтку. Ріелтор в жодному разі не запідозрив підміни. Замість його найкращого друга сиділа я. Майкл Треас мирно спочивав у вітальні готелю «Троянда».

Снодійне зілля спрацювало найкращим чином. Після вчорашніх подій я стала дуже сильною в магічному плані. Не знаю, що зі мною не так. Яка різниця, тепер я володію надто сильною магією. Закляття, що здатне надати образ будь-якої людини, відчути частково її думки, спогади, емоції в мене ніколи раніше не спрацьовувало. Пам’ятаю, як хотіла застосувати його на пані Кемс. Складнощі викликані цим закляттям, не дозволяли проникнути під сутність інших людей. Чомусь я стала надто могутньою відьмою, тому не переймаюсь через подібне закляття. Я з легкістю виконала його і змогла перевтілитись у Майкла. Цей колекціонер знає занадто багато подробиць життя свого найкращого друга. Частина їх тепер відома і мені.

Відчувати і думати як Майкл Треас тортури для мене. Знаю, чому обрала цю людину. Ріелтор зі своїм другом надто зацікавлені в моєму маєтку. Я ж маю продовжити пошук реліквії. Рішення прийняті мною вчора були спонтанними. Водночас правильними та виваженими. Я не повернусь додому. Пошук реліквії коштував мені життя. Тож я не відступлюсь поки не знайду її. Маю невеличку перевагу, Клер думає, що я мертва, а тому можна не боятись зустрічі з нею. Я буду переховуватись від усіх. Нехай думають, що я померла. Так буде найкраще.

Закінчивши розмову з Тедом, ми дуже активно попрямували розглянути маєток зсередини.

Йдучи до свого дому, я мала почути безліч нудної інформації від ріелтора. Він розповідав про численні вигідні договори, укладені ним останнім часом. Цей рік виявився успішним для чоловіка. Мовчазність Майкла легко пояснювалась з особливостей характеру колекціонера. Тому по дорозі я мала час віддатись власним думкам і не приймати участь в розмові. Важко зосередитись на власних справах, коли емоції, спогади, почуття Майкла вирують в моїй голові. Закляття дозволило побачити цього лисого чоловіка зсередини. Я бачила яким він ріс. Єдина дитина в сім’ї. Рум’яний та пишний малюк, звідусіль якого оточує родинна любов. Він не хотів ділитись іграшками з сусідськими дітьми. У нього була ціла купа іграшок: автомобілі, ведмежата, солдати. Навіщо гратись з кимсь? Сусідський хлопчик Мартін постійно щось ламає. Одного разу він забув куди закопав Майклового солдатика. Після такої втрати. Майкл не бажав з ним гратись. Маленький хлопчик мав усе необхідне, кожна його примха була задоволена батьками або дідусем з бабусею. Настала пора іти в школу. Розчарування заповнило маленького Майкла. Нудні уроки, вимушена дисципліна, домашні завдання. В школі він не знаходився в центрі уваги до якої звик з самого народження. Розбишака Макс подобався більше, ніж він своїм товаришам. Останню краплиною невдоволення школою стала маленька білява дівчинка. ЇЇ звали Кетрін. Дівчинка була найгарнішою в класі. Всі інші дівчатка були не такими яскравими і вродливими. Руда Дженніфер зі своїм кирпатим носом, худенька і надприродно висока Клавдія. Жодна з дівчат, не була схожа на Кетрін. Таку маленьку беззахисну, з сірими очима. Вона носила рожеву сукню, а волосся заплітала її мама. Дві косички та дві червоні стрічки. Кетрін собою нагадувала маленьке сонечко. Біляве волосся дівчинки вигідно доповнювало образ вічного світили на небі. Кетрін була доброю, завжди ділилась іграшками. У неї природна хороша вдача доповнювалась вродою. Кожен день навколо цієї маленької істоти юрмилась купа дітлахів. Дженніфер, Клавдія та інші дівчата пригощали її цукерками, обмінювались стрічками. Хлопці ніколи не дражнили Кетрін, а засоромлено намагались робити непомітні дрібні вчинки для неї. Вчителі обожнювали посидючу і уважну Кетрін. Тільки Майкл ненавидів її. Вона стала загальною улюбленицею. Ця дівчина з простої небагатої родини вкрала у нього можливих друзів. Сама ж Кетрін не бажала з ним товаришувати. Вважала нудним, пихатим та позбавленим будь-яких гідних якостей. Здається

із-за неї подібну думку почав розділяли весь клас. Із-за неї навіть