Читати книгу - "Відьомські війни"

Майкл неодноразово ловив себе на думці, що ненавидить цю дівчинку. Водночас його ятрила думка, що не зважаючи на всі обставини він охоче товаришував би з нею. Зробив би виключення та зміг поділитись власними іграшками — найбільшим скарбом, що у нього є. Кетрін же була непідступна. ЇЇ врода, якою захоплювався Майкл манила до себе. В той час хлопчик вперше зрозумів, що не все може належати йому. Є такі речі, що не можна купити, наприклад дружбу. Подібним спостереженням, він поділився з батьком. На що почув гучний сміх: ти зрозумієш свою неправоту, малий. З часом.

З часом Майкл зрозуміє владу грошей. Це назавжди змінить його та сформує як особистість. Пізніше в його домі з’явиться фарфорова білява лялька з величезними сірими очима, рожевою сукнею та двома косичками. Лялька нагадуватиме йому про річ, яку він не зміг отримати.

Я розумію одне потрібно по скоріше вирішити питання з продажу маєтку і вибратись з образу Майкла. Життя чоловіка дуже гнітить мене. Довго перебувати в образі колекціонера важко. Постійні спогади з його життя не раз викликали в мене відразу. Бути настільки обмеженим і безтактним, грубим для нього нормальна річ, повсякденна. Майкл дуже ница людина.

Нарешті ми з Тедом увійшли в маєток. Без усіляких проблем. Закляття замок перестало працювати. Не розумію чому? Мабуть, тому що я мертва! Принаймні для маєтку.

Тед урочисто увійшов в коридор та попрямував у вітальню. Він насолоджувався миттю. Ловив кожну дрібничку інтер’єру, вбирав у себе спогади щодо речей,їх розташування. Маєток так і дихав історією. Величністю, аристократизмом всім тим, чим у свій час захопився Тед. Ось нарешті він може володіти усім цим. Я стояла на місці, стовбичачи у коридорі, намагаючись зрозуміти не видасть мене маєток чи ні. Тед тим часом ходив з кімнати в кімнату, торкався одного предмету, швидко перемикав увагу на інший.

Нарешті натішившись, ріелтор покликав свого друга.

— Майкл, я ще не познайомив тебе з найбільшим скарбом маєтку. Він швидко попрямував вздовж вітальні, і я зрозуміла до чого веде чоловік. Бібліотека. Містер Барнерсом неодноразово захоплювався книгами. Зайшовши всередину, моє серце почало шалено стукотіти. Реліквія десь знаходиться поряд. Я вже намітила певний план. Закляття замок не працювало через невеличку обставину — мою смерть. Є шанс, що ще одне закляття більше не працює в маєтку. Закляття, що блокує магію, яку я можу використати для пошуку реліквії. Перевірити власні припущення не важко, достатньо спробувати приспати Теда.

Я вже подумки налаштовувалась шепотом проказати закляття, коли чоловік розчервонівся від обурення.

— Що сталось з книгами? Вони були цілі, неушкоджені без відбитку часу, — рука потягнулась до книги, палітурка якої не витримала падіння з вікна.

Складені купами книги, ще більше обурили містера Барнерсома. Здається в цю мить він був би не проти вилаятись хоч і на покійну господиню маєтку.

Раптово, стукіт підборів перервав наростаючий гнів. Різкий, солодкуватий запах парфумів увірвався до кімнати. Мускус, цитрусові, мед та жасмин, здається подібних парфумів я не бачила у звичайній крамниці. До бібліотеки увійшла Клер, вона трохи збентежена непроханими гостями. Клер одягнута дуже вишукано у зелену шифонову сукню, з невеличким вирізом. Пояс вдало виділяв контур її талії. Тонка тканина робила більш спокусливою і виразною фігуру. Колір сукні надавав певної загадковості. Сам одяг доповнив образ вишуканої дами. Додаткової елегантності надавали браслет з перлів та гарне намисто.

Я звернула увагу на сукню і речі гардеробу Клер. Думки ж в обличчі Майкла були дещо іншими. Майкл не боявся Клер. Він відчував, що це непроста дівчина і чим впливовіше вона діяла на інших, тим сильніше звертала увагу чоловіка на себе. Колекціонер зі стажем, захопився вродою цієї відьми.

На мить я відчула страх, пов'язаний з появою моєї вбивці. Лише на якусь мить. Знаходячись в образі Майкла, я могла не хвилюватись за те чи впізнає вона мене. Чомусь я була впевнена у власних силах і могла сказати, що закляття спрацює. Ще один позитивний момент, Майкл не відчував жодного страху до цієї молодої особи, так він часто згадував Кейт у розмовах з другом. Тому мені залишається піддатися емоціям та почуттям чоловіка.

— Вітаю, вас міс Рейнольдс, — кивнув Тед у бік відьми.

Майкл також кивнув, і самовдоволено посміхнувся. Так він часто робив.

Я б в жодному разі не виказала подібних емоцій їй, але добре що закляття занадто сильне і правильно діє.

Клер нічого не відповіла. Її охопило дратування.

— Що ви робите в маєтку померлої? — на слові померлої зроблено явний акцент, а запитання стосувалось скоріше ріелтора.

— Бідолашна Меган, померти в такому юному віці. Життя повинно для неї тільки розпочатись, — Кейтлін зробила невдоволену гримасу, подібні слова не розчулили її серця. — Величезна втрата… — намагався підібрати більш співчутливі слова. — Страшніше те, що оплакати загиблу майже не має кому.

— Так, вона сирота, — погодилась Клер. — Все ж містер Барнерсом, ви не відповіли на моє запитання, — невдоволення росло, і це могла відчути не лише відьма, а й звичайна людина.

— Маєток виставлено на продаж, — втрутилась я у розмову.

— Справді? — перепитала Клер. — Це неможливо.

— Чому ж ні? — самовпевнено відмітив Тед.

— Так швидко, ніхто не міг дозволити продати маєток, — Клер невдоволено схрестила руки. Присутність цих чоловіків завжди дратувала її. На відміну від решти мешканців Пінсу, ці двоє не відчували перед нею благовісного страху.

Здається, в цьому відношенні вони були явним виключенням з правила.

Я посміхнулась: Тед зв’язався з опікункою померлої. Все налагоджено, старенька навіть була вдячна, що її звільнили від церемонії поховання.

Тед ні з ким не зв’язувався, моє закляття переконало чоловіка, що він мав розмову з опікуном. Розмова мала вигідні для нього наслідки.

— Такі поважні літа, — замислено сказав Тед. — Тож юридично, ми маємо право знаходитись в маєтку.

— Нехай так, в будь-якому разі ви не находите що це надто швидко? — очі Клер злісно блиснули, вона бажала підколоти містера Барнерсома.

— Міс Рейнольдс, ви напевно мало знайомі з бізнесом. Справи не чекають. Тому необхідно користуватись моментом… — посміхаючись провадила я. Знаходячись під впливом закляття, мене все ж нудило від власних слів.

Тед вирішив дещо пом’якшити ситуацію: навіть якщо обставини досить трагічні. Що ви, робите в маєтку?

Клер невдоволено заплескала віями.

— Хотіла побачити останнє місце проживання, — більш м’яко з паузою сказано, — Меган. Вона за короткий час увірвалась до мене в довіру.

— Розумію, — кивнув стверджувально Тед.

Ні яке закляття не здатне придушити мої емоції. Гнів поступово наростав і наростав всередині. Побоюючись видати себе, я вирішила повернутись до