Читати книгу - "Ярмарок суєти - Книга 1, Вільям Текерей"

жах, потім довідалася, танцювала в опері), вона дуже обдарована дівчина, і я не жалкую, що пригріла її себе з ласки. Боюся тільки, щоб засади її матері,- мені її відрекомендували як французьку графиню, що мусила тікати від страхіть недавньої революції, але потім я довідалася, що вона дуже простого роду й невисокої моралі,- не передалися в спадок нещасній дівчині, яку я забрала до себе тому, що ніхто не хотів її прихистити. Але досі її засади (так мені здається) були бездоганні, і я певна, що в елегантному й вишуканому оточенні родини шановного сера Пітта Кроулі не станеться нічого такого, що б їх змінило».

 

 

«Ребека Шарп до Емілії Седлі.

 

Я вже так давно не писала тобі, люба Еміліє, бо що нового можна сказати про розмови й події в замку Нудоти, як я його охрестила? І хіба цікаво тобі знати, чи вродила бруква, чи вгодований кабан важить тринадцять чи чотирнадцять стоунів і чи не вадять худобі буряки? Кожен день, відтоді як я тобі писала, був схожий один, на один. До сніданку - прогулянка з сером Піттом та його виводком, після сніданку - навчання (яке там воно вже є) в класній кімнаті, а потім мені ще доводиться разом з сером Піттом переглядати й писати різні папери з приводу судових справ, оренди, вугільних копалень, каналів (бо я зробилася його секретаркою); після обіду - повчальні настанови містера Кроулі або гра в триктрак з баронетом, і кожна з цих розваг мені вже сидить у печінках. Правда, останнім часом стало трохи цікавіше, бо я була занедужала, що привело до замку нового відвідувача в особі молодого лікаря. І знаєш, любонько, нашій сестрі не треба ніколи втрачати надії. Той лікар натякнув одній твоїй приятельці, що коли вона захоче стати місіс Глаубер, то буде бажаною прикрасою його лікарського кабінету. Я відповіла нахабі, що позолочений товкачик і ступка вже достатньо прикрашають його кабінет. Аякже, наче я для того прийшла на світ, щоб стати дружиною сільського костоправа! Містер Глаубер пішов додому тяжко засмучений моєю відмовою, прийняв заспокійливі краплі і тепер уже цілком здоровий. Сер Пітт палко схвалив мій вчинок, я думаю, що йому шкода було б розлучатися зі своєю маленькою секретаркою, і мені здається, що старий шкарбан любить мене, наскільки він взагалі здатен когось любити. Вийти заміж, та ще й за сільського шептуна, після всього… Ні, ні, не так швидко можна забути давнє товариство! Та годі про це, вернімося до замку Нудоти.

Від певного часу тут уже не нудно. Приїхала міс Кроулі ситими кіньми, з ситими слугами і з ситим спанієлем, багата міс Кроулі з сімдесятьма тисячами фунтів у п’ятипроцентних паперах, на яку чи, я б сказала, на які моляться обидва її брати. Бідолашна стара дама має такий вигляд, ніби її ось-ось спаралізує, тож не дивно, що брати тривожаться за неї. Аби ти побачила, як вони навперейми квапляться поправити їй подушки чи принести кави! «Коли я їду в село,- каже міс Кроулі (вона дуже дотепна жінка),- то залишаю міс Брігс, свою нахлібницю, вдома. Тут, голубонько, заступають її мої брати. Чудова з них пара, аж любо глянути!»

Коли приїздить міс Кроулі, двері замку розчиняються навстіж і цілий місяць може здаватися, що воскрес старий сер Уолпол. Ми влаштовуємо прохані обіди, виїздимо четвериком, лакеї вбираються в найкращі свої яскраво-зелені лівреї, ми п’ємо витримані вина й шампанське, ніби звикли пити їх щодня. До класної кімнати дають воскові свічки і палять у каміні, щоб нам було тепло. Леді Кроулі наказують одягати найяскравіші свої сукні горохового кольору, мої учениці скидають незграбні черевики й вузенькі старі картаті плащики і красуються в шовкових панчішках та муслінових сукенках, як і годиться дочкам баронета. Вчора з Роз скоїлося нещастя: вілтшірська льоха (її улюблениця) звалила дівчинку на землю і подерла ногами її гарну шовкову сукенку бузкового кольору з квіточками. Якби таке сталося тиждень тому, сер Пітт люто б її вилаяв, нам’яв би бідоласі вуха і цілий місяць протримав би її на хлібі та воді. А так тільки сказав: «Ну й перепаде ж тобі, коли тітка поїде»,- і засміявся, немов нічого страшного й не сталося. Будемо сподіватися, що до того часу його гнів пересядеться. Певна річ, задля добра Роз. Яку заспокійливу і миротворну силу мають гроші!

Міс Кроулі та її сімдесят тисяч фунтів дивовижно вплинули й на поведінку обох братів Кроулі. Не наших братів, а баронета й пастора, що цілий рік ненавидять один одного і миряться тільки на Різдво. Торік я писала, як той мерзенний жокей-пастор узяв собі за звичку виголошувати недоладні проповіді проти нас, на що сер Пітт завжди відповідав солодким хропінням. Та коли приїздить міс Кроулі, ворожнечі ніби й не було: мешканці замку відвідують пасторський дім, і, навпаки, пастор і баронет люб’язно розмовляють про свиней, про браконьєрів, про справи графства і, як мені здається, не сваряться навіть за чаркою, адже міс Кроулі й чути не хоче про якісь чвари і присягається, що залишить свої гроші шропшірським Кроулі, якщо тут її ображатимуть. Якби шропшірці були розумні, вони б, я думаю, дістали все, але шропшірський Кроулі, пастор, як і його гемпшірський кузен, устиг уже смертельно образити міс Кроулі (коли та примчала до нього, розлючена на своїх незговірливих братів) якоюсь дуже суворою проповіддю про мораль. Мені здається, що він і з свого дому ладен зробити молільню.

Коли приїздить міс Кроулі, книги проповідей відкладаються, містер Пітт, якого вона терпіти не може, знаходить привід перебратися до міста. Натомість з’являється молодий денді, ферт,- здається, так їх називають,- капітан Кроулі, і я думаю, тобі цікаво буде знати, що це за цяця.

Ну от, цей молодий денді дуже показний, шість футів на зріст, говорить басом, не добирає слів, командує слугами, але ті однаково його люблять, бо він щедро сипле грішми, і челядь ладна зробити для нього що завгодно. Того тижня лісники мало не вбили судового виконавця та його людей, які прибули з Лондона, щоб забрати капітана до в’язниці, і підстерігали його біля паркового муру; їх добре налупцювали, викупали в холодній воді й хотіли застрелити як браконьєрів, але втрутився баронет.

Наскільки я можу збагнути, капітан страшенно ненавидить свого батька, зве його мужлаєм, занудою, жлуктом