Читати книгу - "Принади життя чорної відьми, Кілі Каель"

Двоє найкращих убивць Фроста, яких поважали і боялися, зараз застрибнули на столи і синхронно ляснули в долоні. Під звуки дивної пісні «У полі берізка стояла, люлі, люлі стояла…» чоловіки почали танцювати стриптиз, вигинаючись як жінки і стягуючи з себе предмети одягу, оголюючи члени, що стояли, як ті берези, і наостанок огладжуючи і лапаючи один одного.

Після такого концерту дівчата, що сиділи на колінах Кігтя, ніби по команді, вилетіли з бару, злякавшись реакції ватажка. Всі, мовчки, піднялися зі стільців, кинувшись на чоловіків, що вже цілувалися, завалюючи і скручуючи їх у баранячий ріг. Такої ганьби та нахабства передбачити ніхто не міг. Тому що серед кримінальних авторитетів будь-які натяки на подібні стосунки могли обернутися небезпечними наслідками. Ну, не розуміли блакитних жартів чоловіки, від слова зовсім.

Напруга, що розливалася в залі, відчувалася шкірою. І хоч крізь маску на обличчі Кігтя емоцій видно не було, тільки ніхто не обманювався – від страху здригнулися всі присутні.

Через пару годин, Феймер червонів, синів і зеленів від злості на себе, обставини, підлеглих, і особливо на винуватця урочистості, що створив з хлопцями таку гидоту. Хоча, якби він про таке почув, добре посміявся б. Але зараз було не до сміху. Доповідати та пояснювати все довелося саме йому. Ось і огрібав тепер на повну разом із усіма присутніми. Злився Кіготь голосно, довго і з матюками. Та й, власне, було за що. І, вигнавши сторонніх, сказав те, що шокувало чоловіка.

- Адже знав, що у місті відьма з'явилася. Не думав тільки, що так швидко з нею зіткнемося.

- Думаєш відьма?

- Не будь дурнем, Фросте. Це очевидно. Все місто шумить. Хто ще таке міг зробити з ними?

- Але дівчина Рейно надто молода, всі говорять про стару.

Кіготь зітхнув і лише головою похитав. На жаль, чогось Феймер просто не розумів через відсутність магічної освіти.

- Значить на ній амулети, що змінюють зовнішність, або в її будинку живе відьма. Нічого, дізнаємось. Завтра вночі заглянемо у гості.

- Це ж небезпечно, вона, напевно, уб'є нас. Троє й досі не повернулися.

- Фросте, ти наче розумний мужик. Невже не розумієш, що вона знущається і буквально кличе на побачення? Інакше просто убила б цих двох і хрін би хтось щось довів. Ти бачив, що вона на цвинтарі влаштувала. Це не просто аматор, це майстер своєї справи. Я не надто здивуюсь, якщо зниклі хлопці ще живі. А поки що, розкажи мені про дівчину докладніше…

Вдруге Фроста перекосило, коли в бар увірвався казначей, кинувся напролом і верещав як жінка, чим викликав лише одне бажання - заткнути і бажано назавжди. Йому ні Феймер, ні Кіготь нічого не пояснювали. Нема чого. І пообіцявши розібратися, відправили додому.

- А Верін заривається, - зітхнув ватажок, дивлячись казачею в спину.

- І краде дуже багато.

- Пора чоловікові вирушати на покій. Займемося ним, як тільки з відьмою розберемося.

- Вбити її хочеш?

- Ні, Фросте, домовитися. Хоча, звичайно, як піде, – знову похитав головою чоловік. – Сьогодні таки не твій день.

А Каліста тим часом, повернувшись додому, впала на ліжко, але, як уже повелося, виспатися їй не судилося. Серед ночі розбудила Селена. Гору, як і передбачала відьма, стало справді погано.