Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Так де твій хлопець? Може ти в нас по дівчатам? – двозначно всміхається Том.

- Відвали.

- Я чекаю, Олівіє.

- Що ти мені зробиш? Якщо немає хлопця? Що?

- Так його немає?

- Є. Він скоро прийде, - випалює Наталі, я протестуючи стискаю її руку.

- Якщо його немає, я тебе знищу. Ти відповіси мені і за зламаний ніс, і за те, що так і не відалася мені.

- Ти просто хворий.  Не кожна дівчина має спати з тобою, бо ти так захотів. І дівчині не потрібен хлопець аби бути самодостатньою та захищеною.

- Ні, люба. Кожна. І ти не виняток. Я завжди отримую своє.

Том відходить у сторону бару, а я все сильніше стискаю руку подруги. Наталі тихенько скигле.

- Ліві, мені боляче. Ти так її зламаєш. Розіжми пальці, синьці точно залишаться.

- Ой. Вибач, Нат.

Я відпускаю руку і подруга потирає свій зап’ясток.

- Ти ж розумієш, що Том так від тебе не відчепиться.

- Ти ж мала його провчити.

- Цього замало. Потрібен хлопець.

- Наталі, я не можу кинутися на шию першому ліпшому, як ти не розумієш.

- Це ти не розумієш, не потрібен тобі перший ліпший, - і подруга головою вказує на вхідні двері.

До будинку саме заходить мій брат. Незвично бачити його в сорочці, блакитний колір йому пасує і влучно поєднується з його темними джинсами. За Максом входе Алекс і мені бракує слів. Я ніколи не бачила його в сорочці. Чорній сорочці. А це просто неймовірно сексуально, закочені рукави, розстібнуті верхні ґудзики, і в поєднані з чорними штанами, які підкреслюють його фігуру.

Алекс входить повільно розслаблено зі своєю кривою посмішкою на вустах, яка відкриває ямочки на щоках.

До мене не одразу доходить, що він так посміхається старшій сестрі Лексі. Вона підходить до нього і він міцно її обіймає, розриваючи обійми, вони так і стоять. Розмовляють. В мені закипає злість.

- Йди до нього. Він зрозуміє, - шепоче мені на вухо Наталі.

Повертаю обличчям до неї, вуста дівчини розтягнуті в хитрій посмішці. Кидаю погляд на бар, де сидить Том, його маслянистий погляд розглядає кожен сантиметр мого тіла і моя злість закипає все більше, повертаюся знову до Алекса, він так солодко всміхається цій дівчині.

І я йду, швидкими твердими кроками, хоробра від дії алкоголю.

- Любий,  вже зачекалася тебе, - так широко посміхаюся, що зводить щелепу.

- Ліві, що..

Починає говорити Алекс, але я зупиняю його впиваючись в його вуста поцілунком. Я м’яко і коротко його цілую, вже майже розриваю поцілунок, але хлопець опускає одну руку на мою спину, а другу на потилицю і пригортає мене до себе впритул. Губи вимогливо впиваються в мої вуста. І це неймовірно, огорнуте його запахом і терпким смаком, моє тіло відкликається на нього. І коли язик хлопця ніжно погладжує мій, я буквально вибухаю від емоцій. З мене виривається стогін і я ще ближче пригортаюся до хлопця. Але він розриває поцілунок. І тільки зараз я розумію, що не чула музики і людей.

Алекс дивиться на мене розширеними зіницями і важко дихає. Наші подихи живуть в одному ритмі. Я пригортаюся губами до його вуха.

- Я тобі все обов’язково поясню. Просто підіграй мені.

Відвертаюся до обличчя хлопця. Його погляд стає прохолоднішим і обійми слабшають.

- Пішли вип’ємо.

Алекс за руку веде мене до бару, наближаючись бачу Тома, посмішка вже не грає на його обличчі, міцно стуливши вуста він відходить від бару.

- Що ти будеш?

- Якийсь летучий, - несміливо починаю я, намагаючись згадати назву.

- Американський літун. Добре, - підказує мені бармен і звертається до Алекса, - А вам?

- Води з льодом і лимоном.

- Ти не п’єш?

- Ні. Я за кермом. Пояснюй.

- Не тут.

- Ви були карколомні, - до нас підбігає Наталі, обіймаючи нас обох. – Такі емоції, я ледь не завагітніла від вашого поцілунку.

- Наталі, - зупиняю подругу.

- Ліві саме мала мені пояснити, що це було, - суворо дивиться на мене хлопець.

- Том обіцяв їй скору розправу, якщо він не побачить сьогодні її хлопця.

- ЩО? – заревів Алекс.

- Будь ласка, заспокойся, - зупиняю його, надавлюючи йому на плечі. Починаю повільно ковзати по ним долонями. – Нічого особливого. І у Наталі є план як його провчити.

-  Який? – з цікавістю дивиться на Нат хлопець.

- Ніяких подробиць, але якщо ти сумніваєшся, що він подіє, то зізнаюсь, його мені допоміг придумати і допоможе втілити Макс.

І після цих слів до нас підходить Макс, обіймаючи Наталі за талію. Мої очі прикуті до його руки.