Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- Том нас помітив. Всміхається так маслянисто.

- Він не просто помітив, а йде сюди. Спокійно, Ліві. Давай не будемо його вбивати. Поки що, - вдоволено всміхається подруга.

- Як ми це зробимо?

- Я би отруїла, хоча занадто просто. Але і руки бруднити не хочеться.

- Ти просто жахлива, - сміюся я.

- Смієтеся зі своєї ганьби, дівчата?

Скрипучий голос Тома змушує мене повернутися до нього.

- Де твій хлопець, Ліві? Кинув тебе після сексу на першому побаченні? Або? О ні, - хлопець награно хапає себе за груди, – його ніколи і не було. Ти маленька брехуха. До речі, сексуальна сукня, якщо не буде кому зняти, я можу допомогти.

- Який же ти покидьок, Том. Я настільки тебе образила своєю відмовою, що ти зараз тут стоїш і бризкаєш слиною.

- Якби не твій покидьок, то все би в нас було, Олівіє. Тобі би подобалося.

- Ти не здоровий. В який момент мені мало подобатися. Ти просто хворий насильник.

- Ну то де твій хлопець? Мені не терпиться з ним познайомитися. Або ти мені збрехала?

- Він, - починаю я, але мене перебиває Наталі міцно стискаючи мою руку.

- Ти нам вже набрид, йди знайди якусь подружку, може знайдеться якась дурепа, в чому я дуже сумніваюся. Хлопець Ліві скоро приїде, в нього були справи. Як приїде, ти його обов’язково побачиш.

- Добре, я зачекаю.

Том пішов від нас, а я міцніше вхопилася в руку подруги.

- Нащо ти йому сказала, що він приїде? Роман ще в Італії. – зашипіла я.

- Заспокойся. І прибери нігті, сліди залишиш на моїй руці. Що ми могли сказати, що його немає? Нехай чекає, щось вигадаємо.

Згодом Наталі залишає мене одну, а сама прямує до бару за напоями. Я підходжу до картини на стіні біля коридору. Мене заворожує гра кольорів. Картина виконана маслом, широкими і малими мазками зображений гірський хребет під завісою туману. Зображення затягує у себе, моє тіло вкривається сиротами від прохолодного гірського повітря.

- Дивись, наша подружка сумує. Схоже немає в неї хлопця. Можемо її втішити.

- Йдіть звідси, - не повертаючись до Стіва і Фіна, промовляю я.

- Ще й без настрою, ну ж бо, крихітко. З нами двома весело.

- Ви мені заважаєте, йдіть звідси.

- Чим ми заважаємо? Ти вилупилася у стіну.

- Які ви бовдури, - зітхаю я і йду до бару.

- Що вони сказали тобі ?

- Що з ними весело.

- Ліві, вони так цього не залишать. На випий. Хоч трохи розслабишся.

Подруга простягає мені коктейль.

- Це «Американський літун», - пояснює вона.

- Наче це мені про щось каже, - випиваю добрячу половину коктейлю. – Що тут?

- Ром, шампанське, цукор, сік лайму.

- Смачно,- мої губи розтягуються в посмішці. Алкоголь теплими потоками осідає в моєму шлунку, викликаючи жар у моєму нутрі. – Замов ще мені один, як він там називається?

- О ні, люба. Поки досить, ти ще це недопила.

Я перехиляю чарку і допиваю коктейль.

- А тепер допила.

- Ну добре, зараз я принесу тобі новий.

Подруга повертається з новим келихом і простягає його мені, я з посмішкою його приймаю. Роблю ковток і моя посмішка розтає.

- Не смакує?

- Що це?

- Безалкогольне мохіто. Тобі досить і одного келиха. Ти ж не п’єш, Ліві.

- А сьогодні п’ю, потрібно ж якось пережити цю ганьбу. Що ти придумала?

- Ти про що?

- Про Тома. Ти казала, що в тебе є план.

- Так – є, і він вже починає виконуватися.

- Розкажи мені.

- Ще не час, ти все зіпсуєш.

- Що я можу зіпсувати? Ти ж не вбити його хочеш, - сміюся, але погляд подруги змушує мене застигти, - Наталі!

- Та не вбити, - вуст дівчини торкається щира посмішка. – Підпорчу йому трохи репутацію та й все. А тепер ходімо танцювати.

- Ні. Я не буду танцювати.

- Ще й як будеш. Бо я хочу танцювати, а саму тебе залишати не можна.

Дівчина цупкою хваткою веде мене до танцюючих людей. Наталі починає танцювати, рухаючи стегнами і руками.

- Ну ж бо. Танцюй, Ліві. Тобі варто розслабитися. Давай наш танець.

- О ні. Нам було по дванадцять.

- А танець вогонь. Ну ж бо.

Дівчина піднімає ліву руку до гори і вип’ячує стегно у праву сторону, я дзеркально повторюю її рухи, притуляємося спинами одна до одної, ворушачи стегнами, присідаємо навпопічки. Все виляючи стегнами, піднімаємося і повертаємося обличчям одна до одної, я кладу свою праву руку на лівий бік Наталі, а вона свою ліву руку на мій правий бік і починаємо кружляти. Наш веселий сміх розриває неприємний голос Тома.