Читати книгу - "Політ ластівки. Книга 1, Ольга Кост"

- В тебе з’являється смак, але це не те що нам потрібне.

Я налякано підстрибую.

- Діва Марія.

- О ні. Я точно не вона. В мене є сукня для тебе, взяла із своїх.

- Я вже бачу, що вона занадто.

- Занадто що? – всміхається подруга.

- Відверта.

- Не може цього бути, вона занадто довга і закрита.

Це неймовірно гарна сексуальна сукня. Вона неймовірно зручна, але відображення мене лякає. Сукня на тоненьких бретелях відкриває огляд на мої груди, які спокусливо обрамляє тканина. Чорна тканина щільно огортає мою талію і спускається до стегон, де стає більше вільною. Вона достатньо довга, сягає нижче моїх колін, але ці два розрізи від боків моїх стегон не додають скромності цій сукні.

- Наталі, ми що в бордель йдемо або на якусь секс-вечірку? Я відчуваю себе голою.

- Саме те що потрібно.

- Ти здається забула, що ми рятуємо мою репутацію, а не топимо її ще більше.

- Просто довірся мені. Це саме та сукня, яка має бути на тобі в цей вечір. На вечірки до Кейсі завжди всі вибираються сексуально і в твоїй янгольській сукні ти би точно виділялася. А так ти підходиш під дрес-код.

- Чого в тебе не така відкрита сукня?

- Вона достатньо відкрита, просто в мене немає таких грудей як в тебе.

В Наталі дійсно гарна сукня глибокого синього кольору, яка облягає її струнку фігуру. Сукня тягнеться від її ключиць до середини стегна, але от дівчина повертається спиною до мене, виріз на ній майже відкриває ямочки на її поясниці. Волосся дівчина зібрала у високий хвіст, туфлі на підборах витягнули її і так довгі ноги. Проте на обличчі дівчини косметики мінімум.  І саме тому її образ не виглядає занадто кричущим.

- Волосся ти вклала правильно. Молодець. Але треба тебе трохи підфарбувати. Сідай, я швиденько.

- Тільки не розмалюй мене як повію, я і без того на неї змахую.

- Яка ж ти дурепа. Виглядати сексуально і бути повією - це не одне й те саме.

Мої молитві почуті і мій макіяж мені подобається. Наталі підкреслила мої очі тонкими розтушованими стрілками, рум‘янами виділила вилиці і на губи нанесла нюдову матову помаду.

- І твоє взуття не підходить. Можеш взяти з собою ті чорні замшеві туфлі без підборів, проте зайдеш ти туди не в них.

- А в чому?

- Ось, - дівчина простягає мені пару босоніжок на зав’язках.

- Я в них вб‘юся. І в мене травмована нога.

- Просто спробуй, якщо відчуєш дискомфорт, то вдінеш без підборів.

Взуваюся і встаю на ноги вже передчуваючи біль в нозі, але його немає.

- Я ж казала, що вони зручні. Ходімо, нам вже час йти.

- Добре. Я скажу Максу, що ми йдемо.

- А його немає вдома, я зустріла його біля дому. Він поїхав.

- Він нікуди не збирався сьогодні і до того ж мене не попередив.

- Може в магазин поїхав. Ну поїхали вже. Я хочу побачити ті роззявлені ротяки, коли вони нас побачать.

Наближаючись до дому Лексі, я відчуваю легке хвилювання, а по приїзду мене огортає паніка.

- Може я поїду додому, що я там сама буду робити.

- Ти йдеш і більше не треба мені скиглити. Цю сукню не можна не показати усім. Ходімо вже. Я буду поруч.

Виходжу з машину і беру подругу під руку. В Лексі гарний великий будинок в класичному стилі з великими вікнами, різьбленням і численними маленькими і великими балконами. На диво музика з дому не волає занадто голосно. Все виглядає більш менш культурно, немає п’яних школярів із бочками пива на вулиці.

- Ти здивована?

- Я не думала, що буде культурно настільки.

- Це ти ще не зайшла в середину і не побачила всіх.

 І я здивована. Всі дівчата в гарних коктейльних сукнях, хлопці в сорочках: в когось закатані рукава, у когось розстібнуті верхні ґудзики. Всі виглядають елегантно. За напої відповідає бармен за стійкою, який саме змішує коктейлі. В будинку приглушене світло, музика гучна, але не настільки аби не чути свого співрозмовника.

- Вечірки у Лексі завжди такі і всі хочуть їй догодити. Все таки її батьки найбагатші в місті, таких друзів хочуть усі.  А в неї є смак, і коли я тебе кликала на вечірки до неї, то не брехала, що усе тут проходить майже культурно.

- Майже?

- Так. Ніхто не заважає тобі виробляти, що завгодно за закритими дверима. Але завжди пам’ятай, що зранку тебе вижене обслуга. І тут не терплять п’яних у зузю, одразу виганяють.

- Дивна підліткова вечірка.

- Ну, не зовсім підліткова, тут будуть хлопці і дівчата з університету, їх кличе старша сестра Лексі – Кейсі. А тепер, люба, посміхайся і веди себе розслаблено. Нас помітили.

Я оглядаюсь по сторонах. Дійсно нас з цікавістю в очах розглядають наші однокласники і інші зі школи. І тут я натикаюся поглядом на Тома. Той лукаво всміхається мені. Я гордо піднімаю підборіддя і голову повертаю до Наталі.