Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

Проте ці міркування не допомагали розв’язати питання про те, що робити з цією квартирою далі. Подумавши ще трохи, вона взяла мобільник і зателефонувала Міммі.

— Привіт, це я.

— Привіт, Лісбет. Невже ти вирішила зателефонувати мені всього через тиждень після нашої зустрічі?

— Я зараз на Лундаґатан.

— Ну.

— Я подумала, чи не хочеш ти переїхати до цієї квартири?

— Переїхати?

— Адже в твоїй коробочці нема де повернутися.

— Мені тут подобається. А ти що — переїздиш до іншої?

— Я вже переїхала. Ця квартира порожня.

На іншому кінці дроту помовчали.

— І ти ще питаєш, чи хочу я до неї переїхати! Але, Лісбет, у мене немає таких грошей.

— Права на цю квартиру викуплені. Плата до кондомініуму[38] становить трохи менше за півтори тисячі крон на місяць, тобто, очевидно, це навіть дешевше, ніж ти платиш за свою коробочку. Гроші заплачені за рік наперед.

— І що ж, ти хочеш її продати? Я думаю, вона повинна коштувати щонайменше мільйон, а то й більше.

— Півтора мільйона, якщо вірити газетним оголошенням.

— У мене немає таких грошей.

— Я не збираюся її продавати. Можеш переїздити сюди хоч сьогодні ввечері, живи скільки захочеш, і цілий рік тобі не треба буде платити за квартиру. Я не збираюся віддавати її в найми, але можу вписати тебе до свого контракту як другого мешканця, тоді у тебе не буде зайвого клопоту з товариством.

— Лісбет, ти жартуєш?

Лісбет залишилася незворушно-серйозною:

— Мені ця квартира не потрібна, і я не хочу її продавати.

— Тобто ти хочеш сказати, що я можу жити в ній безкоштовно. Ти це серйозно?

— Так.

— Як довго?

— Скільки захочеш. Ти згодна?

— Звичайно, згодна. Не щодня мені пропонують безкоштовну квартиру в районі Сьодер.

— Є одна умова.

— Я так і думала.

— Мені як і раніше буде надходити пошта на цю адресу, і я буду тут її забирати. Все, що від тебе вимагається, це переглядати пошту і зателефонувати мені, якщо там виявиться щось важливе.

— Лісбет, ти найприкольніша дівчина з усіх, кого я знаю. Що ти взагалі зараз робиш? Де ти сама житимеш?

— Про це краще іншим разом, — уникла відповіді Лісбет.

Вони домовилися зустрітися трохи пізніше, щоб Міммі могла як слід подивитися квартиру. Закінчивши розмову, Лісбет відчула, що настрій у неї набагато покращився. Вона поглянула на годинник і зрозуміла, що до приходу Міммі залишається ще досить багато часу. Вийшовши з будинку, вона дійшла до Торгового банку на Хорнсґатан, отримала талончик з номером і стала терпляче чекати своєї черги.

Показавши документ, вона пояснила, що жила якийсь час за кордоном і тепер хоче ознайомитися із станом свого ощадного рахунку. Капітал, який вона декларувала, складав вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят крон. З рахунком не проводилося ніяких дій, за винятком одного надходження у розмірі дев’яти тисяч трьохсот дванадцяти крон — це була спадщина від матері, що надійшла восени.

Лісбет зняла з рахунка суму спадщини і задумалася. Їй хотілося витратити ці гроші на щось таке, що сподобалося б матері. Роздумуючи і намагаючись підібрати що-небудь підходяще, вона дійшла до пошти на Росенлундсґатан і відіслала гроші анонімним переказом на рахунок одного з жіночих кризових центрів Стокгольма, сама не знаючи чому.

О восьмій годині вечора в п’ятницю Еріка вимкнула комп’ютер і потягнулася. Майже весь день вона працювала над остаточним варіантом березневого числа «Міленіуму», а що Малін Ерікссон була дуже заклопотана редагуванням тематичного числа Даґа Свенссона, то більшу частину редактури їй довелося зробити самій. Їй допомагали Хенрі Кортес і Лотта Карім, але вони в основному звикли самі добувати матеріал і писати статті, а редактура була для них справа не дуже знайома.

Після такого дня Еріка Берґер дуже втомилася, у неї боліла спина, але в основному вона залишилася задоволена і цим днем, і життям взагалі. З фінансами все йшло гаразд, усі криві йшли вгору, матеріали надходили у призначений час, у крайньому випадку з невеликим запізненням, серед співробітників панували бадьорість і дух задоволеності, який не покидав їх після справи Веннерстрьома.

Спробувавши сама помасажувати занімілу шию, Еріка незабаром зрозуміла, що краще б прийняти душ. Вона могла б скористатися душовою кабіною за буфетною, але йти було ліньки, і вона просто поклала ноги на письмовий стіл. Через три місяці їй мало сповнитися вже сорок п’ять років, і так зване майбутнє значною мірою для неї вже позаду. Незважаючи на тонку сіточку зморщок і глибокі лінії навколо очей і рота, вона як і раніше мала непоганий вигляд. Двічі на тиждень вона незмінно відвідувала гімнастичний зал, але стала помічати, що їй усе важче стає підійматися на щоглу, коли вони з чоловіком ходять у плавання під вітрилом. А дертися на щоглу було її обов’язком: Ґреґер страждав від страшних нападів запаморочення.

Еріка сказала собі, що її сорок п’ять років, незважаючи на чорні і білі смуги, в основному минули щасливо. У неї були гроші, гарне становище в суспільстві, чудовий будинок і улюблена робота. У неї був чоловік, що ніжно кохав її і після п’ятнадцяти років шлюбу, а понад те ще й невтомний коханець, який хоч і не зігрівав їй душу, зате цілком задовольняв її фізичні потреби.

Пригадавши Мікаеля Блумквіста, вона всміхнулася. Цікаво, коли він нарешті зважиться утаємничити її у свої стосунки з Харієт Ванґер. Ані Мікаель, ані Харієт жодним словом нікому не обмовилися про свій зв’язок, але Еріка не була сліпа. Те, що між ними щось відбувається, вона помітила на одному засіданні правління в серпні, перехопивши погляд, яким обмінялися Мікаель і Харієт. Спересердя вона спробувала увечері зателефонувати на мобільники їм обом і не надто здивувалася, переконавшись, що вони вимкнуті. Зрозуміло, це не можна було вважати переконливим доказом, проте і після наступного засідання правління Мікаель знову виявився недоступний. Еріці було навіть забавно спостерігати, як поквапливо Харієт покинула обід після зборів, присвячених підбиттю підсумків за рік, пояснивши, що їй треба повернутися в готель і лягти спати. Еріка не була ревнива і не стала шпигувати, але вирішила про себе, що при нагоді треба буде їх подражнити.

Вона ніколи не втручалася у стосунки Мікаеля з іншими жінками і сподівалася, що роман з Харієт не викличе надалі ускладнень у правлінні. Проте вона не дуже хвилювалася з цього приводу. Мікаель, як правило, зберігав дружні взаємини з колишніми коханками, і лише