Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

200 року до н.е., коли Перісад ІІІ та Камасарія, його дружина, дякують у Дідімах Аполлонові за те, що допоміг відбити напад кримських скіфів. Друга дата відноситься до 180 року, коли та ж Камасарія, вже із сином, знову підносить дари Аполлонові, але в Мілеті. Перісад IV, син Камасарії, якийсь час правив разом із матір'ю і був, як свідчать джерела, шанувальником Аполлона, для святилища якого в Дельфах він подарував золоту таріль, яка мала, очевидно, символізувати сонце, оскільки культ Аполлона пов'язаний із Сонцем. Шанувальницею Аполлона, очевидно, була й батьки Перісада IV, тобто Перісад ІІІ і Камасарія.

У зв'язку з цим видається важливим, що Геродот у четвертій книзі своєї «Історії», присвяченої скіфам, згадує двох гіпербореянок, Аргу та Опіду, які прибули зі своєї країни на Делос; згодом туди ж прибули ще дві гіперборейки, про яких пише Геродот, Лаодіка й Гіпероха. Могили Арги й Опіди на Делосі містилися біля храму Артеміди. Припускається, що Арга й Опіда причетні до культу Артеміди, тобто Діви, який тотожний індійському культу Деві, дружині або жіночій іпостасі Шіви; він був особливо поширений у кримських таврів, що їх від сіндів на Таманському півострові відділяла лише вузька Керченська протока, тоді — Боспор Кімерійський. Припускається також, що Арга й Опіда — імена двох місцевих богинь, витіснених культом Діви-Артеміди. Геродот зазначає, що дари, принесені Аргою і Опідою, мали полегшувати пологи в жінок, що делоські жінки щороку на честь Арги та Опіди підносили богині дари й співали величальних пісень, створених лікійцем Оленом (Геродот, 474, примітка).

Той же Геродот мовить, що предком Олександра Македонського був Аргай чи Аргей; ім'я Аргея мала дружина Арістомеда — лакедемонського царя, а назву Аргос мала країна, місто й аргоський герой. І, нарешті, той же Геродот зазначає, <102> що скіфи називали Афродіту Уранію — Аргімпаса, а Аполлона — Гойтосир (IV, 59).

Що ж до Опіди, подруги Арги в подорожі на Делос, то й вона виявляє зв'язок із Північним Причорномор'ям, причому в порівняно недавні часи. В цьому плані привертає увагу Діва-Обида «Слова о полку Ігоревім», яка, судячи з усього, пов'язана з культом Аполлона, тотожного культові Крішни-Гопали і Йвана Купала. Принаймні, про неї мовиться, що вона на синьому морі плеще лебединими крилами, а лебідь — птах Аполлона. Саме з країни гіперборейської, тобто з Північного Причорномор'я, щовесни, закликуваний величальними співами, повертається Аполлон на Парнас у колісниці, запряженій білосніжними лебедями. Аполлон справді прибув до Греції з півночі, він — прийшле божество в грецькій міфології, як, до речі, й Артеміда, статую якої, за давньогрецьким міфом, принесли до Греції з Таврики (сучасний Крим) юна Іфігенія, донька мікенського царя Агамемнона, та її брат Орест.

Ще один напис з ім'ям Комосарія, очевидно, різновиду імені Камасарія, знайдено на початку ХІХ ст. на березі Ахтанізовського лиману, на Таманському півострові. Південніше станиці Ахтанізовської, на горі Бориса й Гліба (західний берег лиману), на початку ХІХ століття виявлено руїни, як вважають, храму Артеміди. Біля цієї ж гори знайдено статуї і напис цариці Комосарії. Напис вирізьблено на лицьовій стороні вапнякового постаменту. На верхній площині його — два заглиблення для двох статуй. Одна з них, чоловіча — втрачена, друга — жіноча, зберігається в Керченському музеї. Сам постамент із написом в Ермітажі, а напис такого змісту:

«Комосарія, дочка Горгіппа, дружина Перісада, за обітницею присвятила могутньому богові Санергу й Астарі при Перісаді, архонтові Боспору та Феодосії і цареві сіндів, усіх маїтів і фатеїв» (КБН, 583).

Як видно з напису, Комосарія — теж боспорська цариця, але вже дочка Горгіппа, внучка Сатира І й дружина царя Перісада І, який правив Боспором у 344–311 рр. до н. е… Тобто й сам напис датується ІV ст. до н.е. Сатир І царював у 433–389 рр. Між царюванням Сатира І та Перісадом І при владі перебуло двоє царів, Левкон І (389–349) та Спарток ІІ (349–344), причому Спарток ІІ царював разом із Перісадом І, а після 344 року (очевидно, після смерті Спартока ІІ), правив сам. Царів на ім'я Горгіпп серед Боспорських написів не засвідчено. Проте деякі цікаві дані про Горгіппа, Сатира І та про взаємини між Боспорським царством і довколишніми племенами, подають «Військові записки» Полієна. Сатир знову привів до влади скинутого царя сіндів Гекатея і віддав йому в дружини свою доньку. Навзамін Гекатей мав позбутися своєї <103> теперішньої дружини Тіргатао, яка походила з меотів. Гекатей дуже любив дружину й не наважувався заподіяти їй смерть, тому тимчасово примістив її у віддалену фортецю. Проте Тіргатао втекла разом зі своєю охороною, а Гекатей і Сатир, виявивши втечу, кинулися навздогін, бо розуміли, що меоти повстануть, коли Тіргатао добудеться до них. Проте Тіргатао перехитрувала їх — удень вона переховувалася в лісах, а вночі якомога швидше добиралася до рідних місць. Врешті-решт вона дісталася до іксоматів, очевидно, племені, з якого походила, бо в неї там був власний палац. Батько Тіргатао на той час уже помер, і племенем правив його наступник, з яким Тіргатао побралася. Після цього вона підбила іксоматів та інші войовничі меотські племена на війну зі своїми кривдниками й пройшла з мечем через усю Гекатеєву Сіндику, спустошила володіння Сатира. Гекатей і Сатир мусили запросити миру вони послали їй щедрі дари, а Сатир, до всього, надіслав їй у заложники свого сина Метродора.

Мир було встановлено, проте Сатир і далі чинив підступи та інтриги проти Тіргатао, наслідком чого стало те, що Тіргатао стратила Метродора й знову розпочала проти Сатира нещадну й затяжну війну. Сатир не витримав лих та випробувань, які з його ж волі впали на нього, й помер. А царську владу посів його другий син — Горгіпп. Він попрохав у Тіргатао миру й надіслав їй щедрі примирювальні дари. Так вдалося покласти край виснажливій і жорстокій війні. Горгіпп, судячи з усього, правив недовго, але дехто з істориків схильний вважати, що саме тоді Горгіпп заснував місто й назвав своїм іменем — Горгіппія, яке вважалося столицею сіндських правителів. Існує і припущення, що Горгіпп просто перейменував якесь старе місто, натоді існуюче, і що саме Горгіпп приєднав Сіндику до Боспорського царства (АС, 108–110).

Відомий дослідник індоаріки в Північному Причорномор'ї О.Трубачов виводить ім'я Камасарія від давньоіндійського кама — «любовне бажання», «кохання» та — шрі/-сар — «жінка». Тобто все ім'я,