Читати книгу - "Обери мене, Тетяна Овчіннікова"

Як виявилося, моя пташечка дуже чутлива до порталів. Навіть на таку мізерну відстань. Сана приходила до тями понад добу і, коли бліда з’явилася на першому етапі змагань, я досі переживав за стан її здоров’я. Та пташечка поводилася впевнено і досить бадьоро. А ще, здається, вона не тримає на мене зла за те, що я не зміг вберегти її від падіння та ще й сам травмував. Коли пташечка опинилася неподалік від мене, захованого за відводом очей, я не втримався і виявив на свою присутність. І ладен закластися на що завгодно, вона непідробно зраділа моїй компанії! А потім ще й пересунула свій стілець, аби бути ближче до мене. Ще й захоплювалася моїми вміннями.
Як же мені в той момент хотілося пригорнути її до себе. Але міг тільки захопити в полон її руку. Що й робив аж до кінця виступів. Відпустив лише на той час, що їй треба було підійматися на сцену. Проте очей від неї не відвів ні на мить, тому й побачив, як Сана ледь помітно схитнулася. Тож вона ще й досі має погане самопочуття? Кристал з нею? Так. Тоді тримайся, пташечко, зараз я поділюся своєю енергією.
Вдячна усмішка була мені відповіддю, не втримався, послав ілюзорні обійми й отримав ще одну. А потім зачаровано слухав про Орлині землі та з сумом усвідомлював, що Сана аж надто в них закохана, щоб покинути їх та осісти на новому місці. І на що я взагалі розраховую? Вона ще досі має шанс стати королевою. У себе чи у нас…
Похвалив її виступ, отримав запрошення відвідати їх землі та зрозумів, що обов’язково прийму це запрошення, чого б це мені не коштувало.
Далі ми мовчки – лише її долонька в моїй руці – слухали виступи решти принцес. Захопливі й не дуже, але всі доволі цікаві. «Порадувала» Єрмін: принизила кожну з принцес, вказала на їх слабкі сторони, не надто розбираючись, чи й справді влучила, бо, не кажучи вже про Сану, яка зовсім не була тендітною квіточкою, Соллі, з якою я мав змогу поспілкуватися, виявилася відкритою і товариською. Та й Бояна аж ніяк не справляла враження недолугої.
Я, як і решта організаторів відбору, чудово розумів, що Єрмін тут не місце. Відчуваю, що ще одна подібна витівка – і принцеса, спіймавши облизня, вирушить додому. І начхати на невдоволення Вовчого краю – ми здатні дати їм гідну відсіч. Даремно я відсиджувався у вежі останні три роки, чи як?