Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"

Мел зміг мене переконати з'явитись на сьогоднішню вечірку, і я сподівалась, що на цей раз все пройде без пригод. Але разом із запрошенням Мел зізнався, що йому потрібна буде підтримка. Він не уточнив, у чому саме полягає проблема, але я відчувала, що це стосується чогось важливого, можливо, навіть небажаного весілля.

Моє темно-червоне шовкове плаття було істинним втіленням елегантності. Його м’яка тканина облягала моє тіло, підкреслюючи фігуру, але при цьому залишаючи місце для таємничості. Відкрита спина надавала образу додаткового чару, привертаючи увагу до моєї граційної постави. Тонкі бретельки ніжно огортали мої плечі, додаючи жіночності та вишуканості.

Плаття плавно випадало вниз, ніжно обгортаючи мої стегна, а його коротка довжина дозволяла мені вільно рухатись та відчувати себе комфортно. Кожна деталь, починаючи від вишуканих швів і закінчуючи вишуканим дизайном, створювала враження розкоші та смаку. Це плаття не лише відображало мій стиль та смак, а й підкреслювало мою впевненість та внутрішню красу.

Моє волосся було зібране в низький бант, який лежав на моїй шиї, витончено обрамлюючи моє обличчя. Ззаду зачіска дозволяла розглянути відкриту спину плаття, додаючи загадковості та жіночності образу.

Зачіска включала в себе невеликі локони, що декорували бант, ніжно обрамлюючи обличчя та надаючи вишуканості вигляду. Деякі пасма волосся м'яко опускалися на плечі, створюючи невимушений, але розкішний вигляд.

Ми з Мелом домовилися зустрітися з друзями в залі вже зараз. Під час того як я готувалась, Мел вирішив вирушити з кімнати трошки раніше, сказавши, що поспішає кудись. Його метушня викликала дещо подив, але я не приділяла цьому багато уваги, сподіваючись пізніше дізнатись, що його турбує. Я вже майже готова, тож швидко закінчую останні приготування і вирушаю до залу, щоб приєднатися до друзів.

– Ти прекрасно виглядаєш! – викрикнула Елла, коли я наблизилась до неї.

– Дякую, ти також чарівна. – посміхнулась я. – Ти не бачила Мела?

– Я думала ви разом прийдете. – здивувалась рижоволоса.

– Він пішов швидше. З ним останнім часом щось відбувається. – я озвучила свої думки, можливо Елла щось знає.

– Я також помітила, але, думаю, він розкаже, коли буде готовий. – дівчина знизила плечима.

– Боюсь, щоб він дурниць не наробив. – сказала я.

Поки ми говорили з Еллою, нашу увагу так захопила розмова, що ми навіть не помітили, як Мел підійшов до нас. Він з'явився так невагомо, що я вдруге здивувалась, коли звернула увагу на його присутність поруч. Хлопець не був сам, поряд з ним стояла чарівна темноволоса дівчина. Незважаючи на її зневажливий вираз обличчя, її вроду можна було назвати просто чарівною.

– Знайомтесь це – Олів, моя дівчина. – юнак був дуже веселим. – А це мої найкращі подруги: Аріанна та Еллуїза.

– Приємно познайомитись. – першою прийшла до тями Елла.

– І мені. – коротко відповіла Олів та повернулась до хлопця. – Мені починати ревнувати, коханий?

– Перестань. – відповів хлопець.

– Можна тебе, Мел? – спитала я, треба було поговорити з хлопцем.

– Звісно. – з легкістю погодився юнак.

– Якого чорта ти твориш?! – розлютилась я, коли ми відійшли.

– Тихо, не кричи ти так. – розсміявся Мел. – Олів насправді непогана дівчина, трошки специфічна…Ай.

– Я серйозно питаю. – злилась я. – Ти забув, що у тебе наречена? Тільки не кажи, що це вона…

– Ні, не вона. – заспокоїв мене хлопець. – Це її головний ворог.

– Про що ти взагалі? – Я не розуміла хід його думок.

– Я ж казав, що весілля не буде. – нагадав юнак. – Я зроблю все, щоб Ванесса мене ненавиділа. Вона сама відмовиться від цього весілля.

– Ти ідіот. Пробач, але це правда. – він справді буде зустрічатись з цією…? – Ти ж міг просто поговорити з дівчиною.

– Так буде надійніше, тим більше, вона вже за мною спостерігає. – посміхнувся хлопець, махаючи комусь за моєю спиною.

Обернувшись в натовпі, мої очі зупинились на світловолосій дівчині, яка виглядала досить милою. Мені здалося, що я помітила подібність між Ванессою, а це була точно вона, та Мелом. Навіть не знаю, чому, але в моїй голові з'явилася думка, що вони з хлопцем були б красивою парою.

– Роби як знаєш, але мені здається, ти робиш дурниці. – повернулась я до хлопця.

– Все буде добре, Арі. – здавалось, юнак вже не передумає.

У залі заграла музика, і більшість гостей вийшла на танцювальний майданчик. Тим часом до мене підійшов хлопець, якого я раніше не знала, і запросив на танець. Я вирішила погодитись і приєдналась до тих, хто танцював. Пройшло кілька танців і нових знайомств. Проте через декілька годин моя голова почала боліти від гучної музики, і я вирішила попрощатися з друзями і вийти в коридор.

Коридорами академії майже нікого не було, лише декілька парочок, які ховались в кутках. В цьому тихому закутку, де звуки музики вже ставали все більш віддаленими, я могла відпочити трохи від галасу та спокійно подумати.

Я повернула в черговий коридор, як раптом за спиною почула гарчання. Зупинившись, я підняла погляд і виявила, що десь у віддаленій частині щось рухається. Напружено прислухаючись, я відчула, як серце почало битися швидше. Я не могла побачити створіння, але більше відчувала його присутність. З цікавістю та трохи напруженістю я вирішила скористатися магічним зором. Закривши очі на мить, я зосередилася і відчула, що мої чуття розширюються. Коли я знову відкрила очі, перед моїм внутрішнім поглядом виникла невелика тінь, що маячила в оточеному темрявою коридорі. Переді мною вийшов вовк, ніби витканий з самої темряви. Він стояв навпроти мене, його контури зливалися зі сплетенням тіней. Очі цього створіння горіли червоним полум'ям, невідступно спостерігаючи за мною, як вічні вартові стародавньої таємниці. Його вигляд викликав холодок у моїй спині, але я намагалася залишитися спокійною і зосередитися на наступних кроках. Розуміючи, що тікати було небезпечно через швидкість звіра, я обернулася до своєї внутрішньої сили. Пошукала потоки магії навколо нас, намагаючись знаходити слабкі місця. Почувши глибокий рев вовка, я сконцентрувалася, відчуваючи, як мої долоні тремтять від напруги. Через мить, я знайшла потоки його магії та акуратно перекрила їх, використовуючи власну енергію, намагаючись зменшити його силу.