Читати книгу - "Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Знаючи, що використання темної магії може мати непередбачувані наслідки, я діяла обережно. Поступово обриваючи потоки магії, я старалася зменшити його силу, намагаючись не привернути зайвої уваги. Мій розум був напружений, а серце билося так швидко, що я майже відчувала його у вухах. Напружений момент, коли мій ступінь контролю мав зіткнутися з силою вовка, наповнював мене адреналіном. Залишався лише один останній потік магії, і я майже вже доторкнулася до нього, коли раптом він раптово збільшився в розмірах. Це було так, ніби хтось відчув моє втручання і влив більше сили в цю потвору. Моя реакція була миттєвою - я розслабилася, відводячи свою магію назад. Це був ризик, але в даний момент я не мала іншого вибору.
Вовк став агресивнішим і перейшов до активних дій. Він різко піднявся на лапи і почав бігти в мою сторону зі швидкістю, що не залишала мені іншого варіанту, як тікати. Моє серце вдарялося так швидко, що здавалося, ніби воно готове вискочити з грудей. Я рішуче відкинула всі сумніви і швидкими кроками відірвалася від підлоги, пробуючи швидко дістатися до безпечного місця.
– Що сталось? – здається, я в когось врізалась.
– Там… – не встигла я відповісти декану, як звір стрімголов біг в нашу сторону.
Рейк мовив якесь невідоме мені заклинання, випромінюючи потужний потік енергії. В той момент, коли вовк наближався до мене, він раптово зупинився, відкинувся на задні лапи. Заклинання Рейка здавалося наповненим великою силою, і він викликав потвору такими потужними хвилями енергії, що тварина мов була вибита з рівноваги. Потім здійснилась мить неймовірного світла, і коли блиск розсіявся, вовк зник безслідно, ніби його ніколи тут і не було. Здається, я ще ніколи не була так щаслива бачити декана. Коли я зрозуміла, що нарешті в безпеці, мої емоції вирішили вийти назовні. На мене нахлинули страх, відчай, безсилля, і я відчувала, як починається панічна атака. Серце билося так швидко, мені навіть здавалося, що воно вирветься з грудей. Дихання стало важким, а кожен наступний момент здавався непередбачуваним і небезпечним. Я намагалася заспокоїти себе, але відчувала, що контроль над своїм тілом і розумом зникає, і паніка все більше охоплює мене.
– Нам треба звідси піти. – з цими словами чоловік відкрив портал, і ми вийшли в його кабінеті – Тихо-тихо, все позаду. Ви в безпеці, вам ніхто тут не нашкодить.
Не знаю скільки часу пройшло, перш ніж я прийшла до тями, та декан не підганяв, він давав мені можливість заспокоїтись.
– Пробачте, – мені було соромно за свою слабкість.
– Вам нема за що вибачатись. – сказав чоловік пильно оглядаючи моє обличчя. – Що трапилось в коридорі?
Я коротко переказала всі події, та свої невдалі спроби знешкодити звіра.
– Це була темна магія. – нагадав мені декан. – Темна магія в академії. Чорт. Я не можу зрозуміти, чому саме ви? Що у вас особливого?
– Звучить образливо. – вирвалось в мене.
– Ви розумієте, про що я говорю. – пояснив Рейк. – Не думаю, що темних цікавить ваша краса чи розум.
– Темних? – здивувалась я. – Вважаєте, їх так багато?
– Більше, ніж ви можете представити. – чоловік був ніби в трансі і відповідав на питання швидше автоматично. – Але я не знаю, яка в них мета.
– Як ви опинились в коридорі? – чомусь поцікавилась я.
– Браслет. – звісно, я зовсім забула. – З нього поступив сигнал, що ви налякані. Я побачив, що ви в коридорах, телепортувався зразу туди.
– Поступив сигнал? – про що ще цей браслет йому повідомляє? – Ви сказали, що він лише показує мою локацію.
– Я не казав, що лише локацію. – виправив мене Рейк.
– Можливо це ви все влаштували? – я почала сумніватись в намірах декана. – Ви з’являєтесь кожен раз, коли я в небезпеці. Зараз вам повідомив браслет, але минулий раз ви самі з’явились. Чому я повинна вірити, що ви не помагаєте цим темним? Можливо я просто чергова жертва?
– Гадаєте, я б дав свій родовий артефакт черговій жертві? – декан розізлився. – Якби я був одним з темних, чому не вбив вас раніше? Вважаєте, в мене не було б можливості? Якби ви були просто жертвою, дозволив би я вам так зі мною говорити?
– Вибачте… – його слова справді мали сенс, але я вже не знала кому вірити. – Ви сказали цей артефакт родовий, що це означає?
– Він належав моїй матері, і мав перейти… – почав професор та зупинився.
– …вашій дружині. – зрозуміла я. – Я не можу його більше носити, це неправильно.
– Неправильно, якщо ви будете в небезпеці, а я не зможу вас захистити. – заперечив чоловік. – Цей браслет ні до чого, вас не зобов’язує.
– Я розумію. – відповіла я.
– Тоді не бачу проблем. Я б попросив вас, щоб сьогоднішній інцидент залишився між нами. Ми не знаємо, хто саме в академії темний маг, повинні перестрахуватись. – це було розумне рішення і я кивнула. – Я відкрию вам портал у вашу кімнату.
– Дякую, сер. – скільки ще нападів на мене буде?
– Аріанна, – гукнув Рейк, коли я практично увійшла в портал. – ви прекрасно виглядаєте.
Я не встигла нічого відповісти, адже вже стояла в своїй кімнаті одна. Мені хотілось сховатись від усіх, та забути за темних магів. Але є нюанс, що не дозволить це зробити – я темний маг, і чим більше буде нападів, тим менше в мене шансів залишитись в тіні.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спадкоємиця Темного Володаря, Julybookss», після закриття браузера.