Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Я відповіла:
«Ти вже турбуєш. Але це приємно.»
А пізно вночі я сиділа на кухні з келихом виноградного соку (бо вино я вирішила не відкривати), і писала в блокнот:
«Я більше не боюся, що мене зламають.
Бо я вже зібрана. І цього разу — так, як мені треба.»
А вранці, поки я намазувала Лізі бутерброд з маслом, у двері подзвонив кур’єр.
Конверт. Печатка.
Я відкрила — і побачила повістку до суду.
Все стало реальним.
Я подивилась у вікно, на сіре небо і дерева, які ще тримались за своє листя.
І подумала:
«Ну що ж, Антоне…
Цього разу я не жертва.
Цього разу — я гроза.»
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.
