Читати книгу - "Мудакам тут не місце"

Чому мудаки самі себе дурять

Чи страждаєте ви ілюзіями ефективності?

1. Ви і ваша організація є ефективними радше незважаючи на те, що ви злісний негідник, ніж завдяки цьому. Ви робите помилку, приписуючи успіх перевагам ваших ницих прийомів, навіть якщо ваші принизливі дії насправді підривають продуктивність.

2. Ви плутаєте своє успішне захоплення влади з успіхом організації. Навички, що дали вам змогу отримати впливову посаду, відмінні, а часто й протилежні навичкам, необхідним для відмінного виконання роботи.

3. Новини бувають і поганими, проте люди повідомляють вам лише хороші. Проблема «розстріляти вісника» означає, що люди бояться повідомити вам погану звістку, бо ви звинувачуватимете і принижуватиме саме їх. Тому ви вважаєте, що все чудово, навіть якщо проблем більш ніж достатньо.

4. Люди грають виставу, коли ви поряд. Страх примушує їх робити «правильні» речі, коли ви спостерігаєте за ними. Щойно ви відходите, вони повертаються до менш ефективної чи цілковито деструктивної поведінки, яку ви не бачите.

5. Люди працюють, щоб уникнути вашого гніву, а не робити те, що дійсно потрібно організації. Ті співробітники, які можуть витримати ваш стиль управління, витрачають усю свою енергію на уникнення обвинувачень, а не на усунення проблем.

6. Вам виставляють рахунки, що містять «податки на мудака», утім ви не усвідомлюєте цього. Ви такий мерзотник, що люди готові працювати для вас і вашої компанії, тільки якщо ви платите їм за підвищеними тарифами.

7. Ваші вороги мовчать (наразі), та їхній список подовжується. Ваші принизливі дії означають, що день у день ви налаштовуєте все більше людей проти себе, однак не усвідомлюєте цього. Ваші вороги не мають достатньо влади, щоб скинути вас прямо зараз, проте вичікують слушного моменту, щоб позбавитися вас.

Насамкінець я хочу, щоб мої особисті переконання були цілком зрозумілі. Навіть якби не існувало жодних ефективних переваг у відстороненні, вигнанні і перевихованні злостивих і зневажливих людей, я би хотів, щоб організації втілювали в життя правило «мудакам тут не місце». Цю книжку я задумував не лише як синопсис емпіричних знань і конкретних прикладів підриву мудаками ефективності роботи організацій. Я написав її тому, що моє життя і життя моїх рідних й близьких безцінні й украй короткі, щоб проводити наші дні в оточенні мерзотників.

Я почуваюсь зобов’язаним уникати проявів мого внутрішнього негідника під час взаємодій з іншими людьми, незважаючи на мої невдачі у цьому. Цікаво, чому так багато мудаків цілком ігнорують той факт, що все, що ми маємо на цій Землі, — це дні нашого життя, і багато з нас проводять більшу його частину на роботі, взаємодіючи з іншими людьми. Стів Джобс якось зауважив, що «подорож — це вже винагорода». Та попри моє величезне захоплення його досягненнями, гадаю, він випустив найважливіше. Кінець-кінцем ми всі вмираємо, і, незважаючи на те, якими «доцільними» чеснотами можуть володіти мудаки, я вважаю за краще не витрачати свої дні на роботу з підлими мерзотниками, тож і надалі цікавитимуся, чому так багато з нас терплять, виправдовують і возвеличують таку принизливу поведінку більшості людей.

Розділ 7. Правило «мудакам тут не місце» як спосіб життя

Уперше про книжку, присвячену мудакам, я почув понад 30 років тому. Це сталося в італійському ресторані в Сан-Франциско під назвою «Літтл Джо», де клієнти сиділи за довгою барною стійкою, яка виходила на відкриту кухню. Більшість із нас приходили, щоб подивитися на роботу ексцентричного шеф-кухаря, який співав, жартував із клієнтами і співробітниками та розважав нас, запалюючи оливковою олією яскраве полум’я під час приготування страв.

Працівники ресторану були одягнені в футболки з написом «Дощ чи сонце, а в нас завжди черга». Завдяки постійним жартам і блазнюванню чекати на вільне місце було веселою забавою. Одного дня я очікував своєї черги за спиною особливо грубого клієнта, який сидів біля стійки. Він відпускав зухвалі коментарі, намагався обмацувати офіціантку, скаржився на смак телятини з пармезаном і ображав клієнтів, які просили його замовкнути.

Цей покидьок продовжував вивергати свою отруту, поки інший клієнт не підійшов до нього і голосно не запитав: «Ви просто дивовижна людина. Я скрізь шукав таку людину, як ви. Мені дуже подобається, як ви поводитеся. Чи можете ви назвати своє ім’я?». Він занепокоївся на якусь мить, та потім, схоже, втішився похвалою, подякував за комплімент і представився. Без жодних вагань той клієнт записав його ім’я і промовив: «Спасибі. Я дуже вдячний вам за це. Бачте, я пишу книгу про мудаків… і ви цілком ідеально підходите для тринадцятого розділу». Увесь ресторан струсонуло від реготу. Мудак виглядав приниженим, тож закрив свою пельку і незабаром вислизнув геть. Офіціантка, яка його обслуговувала, просто засяяла від захвату.

Ця історія не лише приємний і кумедний спогад. Випадок у «Літтл Джо» відображає сім основних настанов для впровадження правила «мудакам тут не місце», які є лейтмотивом усієї книжки.

1. Кілька ницих покидьків можуть зруйнувати теплі почуття, викликані багатьма ввічливими людьми.

Того дня образи, кинуті лише одним мерзотником, зіпсували враження всіх у «Літтл Джо». Пам’ятайте про це, якщо хочете впровадити правило «мудакам тут не місце» у вашій організації. Усуваючи тих працівників, які принижують людей, ви отримаєте кращий результат, доклавши менше зусиль. Майте на увазі, що негативні взаємодії впливають на настрій у п’ять разів сильніше, ніж позитивні: потрібно багато хороших людей, щоб компенсувати шкоду, заподіяну лише кількома негідниками, які принижують людей навколо. Якщо ви хочете створити цивілізоване робоче місце, беріть приклад із генерального директора, який розгорнув кампанію з очищення організації від злостивих керівників, спочатку розвісивши плакати з написом «Розшукуються мудаки», а потім звільнивши аж двадцять п’ять таких негідників. Отже, першочергові речі, які вам необхідно зробити, — це відсіяти, перевиховати і вигнати всіх мудаків із вашої організації. Після цього буде легше зосередити увагу на тому, щоб допомогти людям стати добрішими і прихильнішими один до одного.

2. Обговорювати правило — це прекрасно, проте значення має лише його ретельне дотримання.

Оголошення правила про заборону мерзотників, обговорення необхідності бути «приязним і товариським» чи вивішування плаката «Ні невігласам!» — хороші ідеї. Однак усе це — суцільна нісенітниця, якщо насправді не спонукатиме людей до зміни їхньої поведінки. На стінах ресторану «Літтл Джо» не було розвішано жодних правил, але майже кожен відвідувач розумів, що хоча їжа була смачною, більшість клієнтів йшли туди, щоб підхопити і примножити заразливий веселий настрій. Коли той автор-початківець принижував злостивого клієнта, він виконав неписане правило: вам нічого робити у «Літтл Джо», якщо ви поширюєте отруєння мудаками, бо це руйнує позитивну атмосферу для всіх інших.

Немає потреби говорити про правило чи публікувати