Читати книгу - "Маркус, Ірина Скрипник"

——— Просто сиди постійно тут! - крикнув він. – Я сам буду приносити тобі все, що потрібно! Чи ти не розумієш, в якому ти зараз становищі? Не розумієш, чиєю дружиною ти стала?

Його голос став ще різкішим, а очі темнішими. Він наблизився до неї. Обличчя було спотворене гнівом. Та її голос був тихим. В кожному слові відчувалась глибока зневага до нього.

——— Самозакоханого садиста, якого ніхто не цікавить, крім нього самого?

Карлос не зміг змиритись з цим. Він миттєво схопив її за горло. Його дихання було важким, а очі блищали від люті. Пальці стискали її шию, залишаючи червоні сліди. Вона почала хрипіти, намагаючись вдихнути повітря, але їй забракло сил звільнитися від його хватки.

——— Не розмовляй так зі мною! Інакше одного дня ти дограєшся! - його пальці стискалися все сильніше, обличчя було перекошене від гніву.

Вона ще раз спробувала прибрати його руки, але він міцно тримав її. Кожен м’яз був максимально напружений від зусиль. Її очі розширилися від страху, обличчя почало червоніти. Тоді він різко прибрав руки і штовхнув її на підлогу. Еліза впала, схопившись за горло. Її дихання було хриплим. Обличчя спотворене від болю і образи.

——— Просто визнай вже, що ти одружився зі мною, бо захотів мати біля себе гарну ляльку! Я ніколи не цікавила тебе, як жінка! Тобі взагалі начхати на мене! - її голос зривався, але вона продовжувала, не зважаючи на біль.

Після цього вона відчула, як він вдарив її і схопив за волосся. Його обличчя було близько. Настільки близько, що вона відчувала його гаряче дихання на своїй шкірі. В очах Карлоса тоді були лише нестримна лють і злоба.

——— Це все, що ти можеш? Бити жінку та кричати на слабких вампірів? І ти називаєш себе паном після цього? 

Не знаючи, що їй відповісти, він вийшов з кімнати та попрямував до мене. Його кроки були важкими і рішучими. Та раптом Карлос зупинився біля дверей моєї кімнати. Постояв трохи, він наче вагався, чи варто йому заходити. Зрештою, він пішов далі у бік сходів. Я лише сидів під дверима та слухав, як його кроки віддаляються. Я мав вже нарешті зробити хоч щось, щоб змінити все це. Та що я міг зробити? Якщо в когось і достатньо сил для цього, то точно не в мене. Я став занадто залежним від нього. Я став слабким… 

Увага, мої любі та вельми шановні читачі!

Якщо вам сподобалась ця вампірська історія і ви хочете дізнатись більше,  запрошую вас зазирнути в наступну книгу циклу "Пангея" під назвою "Руда 1", де історія піде вже від імені Елізи.

Дякую, що були зі мною увесь цей час і дочитали цю книгу до кінця. 
 

На все добре, завжди ваша Ірина