Читати книгу - "Сучасна теория грошей, Рендал Рей"

одиницю обліку — долари чи, скажімо, євро. Через величезну волатильність це поганий вибір для того, хто планує за кілька років купити будинок, заощаджує на коледж чи регулярно сплачує за іпотечним чи автокредитом. Якщо біткойни займатимуть велику частку в портфелі, платоспроможність інвестора опиниться під загрозою.

Таким чином, біткойн — це інструмент для обдурювання. Як колись стверджував американський піонер циркового шоу-бізнесу Фінеас Барнум151, «щохвилини народжується новий дурень». Тому біткойни зможуть якийсь час протриматися. (Коли я був дитиною, стрижка коштувала близько «чотирьох бітів», але то були реальні гроші — півдолара США. Назва «біт» сягає давньої практики розрізати іспанські долари на «вісім бітів», щоб отримати дрібніші монети).

3.3. Операції центрального банку під час кризи:кредитор останньої інстанції

В умовах кризи центральному банку відведена важлива роль — виконувати функції «кредитора останньої інстанції», тобто забезпечувати фінансові інституції резервами на їхню вимогу. Спочатку це мало зупиняти «банківську паніку», коли вкладники банків намагаються обміняти свої депозити на готівку. Такі кризові ситуації — тепер рідкість завдяки страхуванню депозитів. Сучасні кризи зазвичай супроводжуються іншою панікою: незастраховані кредитори відмовляються «пролонгувати» короткострокові банківські зобов’язання. Під час Великої фінансової кризи 2008 року банки не могли рефінансувати свої позиції за активами, тому що їхні кредитори вимагали виплат за зобов’язаннями, за якими спливав строк сплати. ФРС США довелося втрутитися, щоб забезпечити рефінансування1. У цьому параграфі ми розглянемо операції ФРС із кредитування як у «нормальні» часи, так і під час кризи, коли центральний банк виконує функцію «кредитора останньої інстанції». У центральних банків інших країн також передбачені подібні процедури (окрім Європейського центрального банку (ЄЦБ), адже окремі його члени152 повинні відповідати за свої власні комерційні банки; але, як ми побачимо згодом, криза в зоні євро змусила ЄЦБ урешті-решт втрутитися в ситуацію).

Отже, про перший випадок — кредитування в «нормальні» часи. Зазвичай найпоширеніший інструмент ФРС у кредитуванні — внутрішньоденний овердрафт, за яким банки повинні погасити кредит до кінця дня. Насправді це те саме, що й захист від «овердрафту», який може бути на вашому поточному рахунку. Ще до проблем, з якими зіткнулася компанія «Леман Бразерс» (з якої розпочалася Велика фінансова криза 2008 року), такий вид кредитування з боку ФРС у середньому сягав близько 50 млрд доларів США щохвилини, а в пікові розрахункові періоди — близько 150 млрд доларів США на хвилину. Отже, ФРС активно кредитує в «нормальні» часи (однак після кризи 2008 року банки почали тримати на свої рахунках у ФРС так багато надлишкових резервів, що цей тип кредитування зменшився до мінімуму). Зверніть увагу, що до кінця дня банк повинен погасити свої овердрафти у ФРС за рахунок позичання резервів овернайт. Коли банкові бракує коштів, він позичає їх на міжбанківському ринку резервних грошей. Якщо обсяг резервів недостатній, то ФРС зазвичай забезпечує банки резервами через тимчасове (короткострокове) кредитування, дисконтуючи відповідні активи (тобто активи використовуються як застава: як ми вже зазначали, «дисконт» означає процент, виплачений за кредитами овернайт).

Ситуація друга. ФРС завжди засуджувала звернення банків по кредити овернайт або кредитування через дисконтне вікно. Її мета завжди полягала в тому, щоб змусити банки до кінця операційного дня провести кліринг овердрафтів між собою. Деякі інші центральні банки роблять це по-своєму, «не тавруючи» такі операції кредитування, тож Федеральна резервна система досить унікальна, адже забезпечує ринки більшою частиною резервів через купівлю казначейських облігацій на вільному ринку. Ще дужче ускладнює ситуацію те, що, на відміну від майже всіх інших міжбанківських систем, американська система дуже децентралізована. Тобто операцій ФРС на відкритих ринках нерідко буває недостатньо для того, щоб (а) компенсувати всі зміни, які відбуваються протягом операційного дня на балансі самої ФРС, і (б) забезпечити резервами кожен банк, який їх потребує. Поєднайте ці два фактори — цькування банків, коли вони звертаються по кредит до центрального банку, та ускладнення, пов’язані з особливостями фінансової системи США, — й одержите велику ймовірність того, що процентні ставки зростатимуть значно вище за цільову ставку овернайт, яку встановлює ФРС. Це спонукає банки надавати свої надлишкові резерви в кредит іншим банкам замість того, щоб позичати у ФРС.

Під час кризи ці особливості системи ще більше погіршують загальну ситуацію. Банки з осторогою ставляться один до одного, тож зростання процентних ставок овернайт може бути таке стрімке, що ставки на ринку стануть вищими за цільові. Це, однак, не змінює того факту, що ФРС виступає «кредитором останньої інстанції». У результаті ФРС виконує функцію «кредитора останньої інстанції» (і в «нормальні» часи, і в кризові), але за вищою ціною (вища відсоткова ставка стосовно цільової), ніж хотілося б. Під час Великої фінансової кризи, усвідомлюючи, що потреба в цьому зросла, ФРС запропонувала додаткові інструменти для постійного доступу банків до резервних грошей, доклавши величезних зусиль, щоб виконати свої функції «кредитора останньої інстанції». На відміну від традиційних операцій дисконтного вікна, через операції постійного доступу банки, які звернулися до ФРС по кредити, зазнали доволі помірного таврування. Ми не заглиблюватимемося в деталі, але ФРС надавала резерви «з аукціону», а не в кредит через операції дисконтного вікна. Так, вона оголошувала, що готова надати, наприклад, 100 млрд доларів США резервних грошей через новий спеціальний інструмент, що, по суті, було кредитуванням під заставу прийнятних активів. У деяких випадках це була угода репо: ФРС тимчасово купувала актив, а банк-продавець обіцяв у майбутньому викупити його назад за трохи вищою ціною. Різниця між цінами продажу та купівлі утворює процентний дохід ФРС.

Блок: Відповіді на запитання читачів

Запитання: Під заставу чого кредитує центральний банк? Як банк отримує готівку?

Відповідь: Центральний банк кредитує під заставу активів, які він завчасно визначає як прийнятні для таких операцій. Центральний банк наділений монетарною владою, тобто він — бос і, відповідно, вирішує, які саме активи прийматиме як заставу. Як правило, центральні банки кредитують під заставу державних облігацій казначейства (державних IOU). Вони можуть кредитувати під заставу й інших активів (короткострокових комерційних кредитів, які банки видали клієнтам з високим рівнем кредитоспроможності) та під заставу цінних паперів, грошовий потік за якими сформований портфелем іпотечних кредитів153 (до речі, це ті іпотечні цінні папери з низькою кредитоспроможністю позичальників, які спричинили Велику фінансову кризу 2008 року, — то, може, це погана ідея?). Центральний банк має право використовувати свої вимоги до застав, щоб контролювати банки та регулювати їхню діяльність. Звужуючи список можливих об’єктів застави, центральний банк спонукатиме банки видавати тільки безпечні кредити.

Ваш банк має трохи готівки в касі, що вважається частиною його резервної бази, і ви можете піти і зняти її в банкоматі. Якщо завтра готівку підуть знімати всі, очевидно, що в банку вона швидко закінчиться. Щоб вийти з цієї ситуації, банк