Читати книгу - "Розбивши її життя (частина 1), Сафо Мелі"

– Слухай…, я тебе дуже прошу, будь ласка, не втручайся. Вони дорослі люди, це їхні проблеми і вони самі розберуться. Та й не треба Асі тебе бачити зайвий раз. Вона тоді дуже довго переживала, коли ви розлучилися. Ми з Олесею думали, взагалі з котушок з'їде. Ще майже одразу мами її не стало, і потім ще її…

І знову Наталка перервалася. А мене вже почало добряче напружувати, що вона ніби й хоче поговорити, але щосили стримується і намагається щось від мене приховати.

– Навалилося на неї все й одразу. Але кохала вона тебе дуже сильно, Льош. Після вашого розставання жити не хотіла і, дякувати Богові, виникли обставини, які її повернули до життя. Але, повір, той біль вона досі пам'ятає і все ще сіпається, коли твоє ім'я чує.

– Досі кохає? Чи досі ненавидить? – я запитливо підняв праву брову.

– Ой, не знаю, Льош. Там усе дуже складно: то кохала, то ненавиділа, потім знову кохала. Але начебто зла на тебе не тримає. Одним словом, забути – точно не забула. Не пощастило їй із особистим життям, ось її й накриває періодично.

– Ось воно як. Я думав, у неї все склалося, сім'я, діти. Що вона щаслива...

– Льош, – Наталка дивилася благаючим поглядом.

– Наташ, чого ти боїшся?

Від прямого запитання вона розгубилася.

– Я не можу тобі все розповісти, це мене не стосується – вона засмучено зітхнула, – і тим більше не можу дозволити, щоб ти знову з'явився в її житті, піднімаючи з глибин те, що їй давно треба було залишити в минулому. Їй не дуже буде приємно згадувати. І, Льоше, дуже тебе прошу, нехай вона не знає, що її будинком займаєшся ти, добре?

Я кивнув:

– Постараюсь.

Ми ще якийсь час говорили на нейтральні теми, але невдовзі розмова вичерпала себе, і ми попрощалися. Повернувся додому, розрізав м'ясо і вирішив приготувати стейк. А за одне переварити в голові все почуте.

Отже, після розлучення Асі було дуже погано. Так, що ледве вилезла з темряви. Всі наші спільні знайомі, включаючи мого колишнього найкращого друга Ромку, вважають, що мені не слід до неї наближатися, щоб не зробити боляче. Чоловік Асі виявився якимось виродком, пов'язаний з криміналом і тріпає Асі нерви.

Що ж, картина вимальовується не дуже барвиста.

Мене з'їдала цікавість. Що саме мені не домовила Наталка? Захотілося з'ясувати всі деталі та постаратися допомогти Асі. До того ж, якщо я так перед нею винен, то мій обов'язок зробити так, щоб у неї все було в порядку. Але поки що я сам не дуже розумію, чи потрібно нам зустрічатися. З одного боку, мені хочеться її побачити, поговорити та допомогти. З іншого боку, ми обидва двадцять років намагалися один одного викреслити із життя, загасити свої почуття та забути все, що було. Чи є сенс зараз поновлювати відносини знову? Навіть якщо вони будуть просто дружні?

Розмірковуючи на цю тему, я приготував соковитий шматок м'яса та салат із помідорами чері, сиром Фета та маслинами. Вперше за кілька днів корисно та смачно повечеряв, а потім знову повернувся до улюбленого крісла на балконі. Сам не зрозумію, чому мене так захлеснули записи Асі, але бажання дочитати щоденник сьогодні мене не покидало.

Щоденник Касі

25 серпня

Зібрала речі, чекаю, коли батьки закінчать свої справи по господарству, і ми поїдемо додому.

Моє літо почалося так щасливо і чудово, а закінчилося якось безглуздо і незрозуміло. За одне я цьому літу вдячна – я відчула справжнє і дуже яскраве перше кохання!

Льоша обіцяв прийти сьогодні. Я одягла свою найкрасивішу літню сукню, підвела очі і чекаю на нього з самого ранку. Але вже половина четвертого, а його все нема. Дивно, але чомусь я нічого не відчуваю з цього приводу. Жодних переживань. Починаю йому довіряти? Чи просто звикла до такого його відношення? Наче все всередині мене завмерло. Дуже хочеться, щоб усе було як раніше. Ні про що не думати, не вагатися. Просто любити та розчинятися в ньому. Але інтуїція підказує, що такого вже не буде.

Через кілька годин

Перед самим від'їздом прийшов Вова і сказав, що йому дзвонив Льоша, просив передати, що йому довелося залишитися на роботі ще на добу, підмінити напарника і чекатиме на мене завтра в центральному парку біля фонтану об 11:00.

Мабуть, наша розмова не пройшла даремно: не просто знову зник, а попередив і заспокоїв. Щаслива, чекаю завтра.

Через кілька годин

Приїхали із батьками додому. Тато пішов ставити машину в гараж, мама готує на кухні вечерю, а я ношуся по квартирі, розбираю речі. Раптом задзвонив телефон. Я знімаю трубку, а там:

– Кась, я тебе люблю! Тільки ти нікому не кажи!

І вішає слухавку.

Тепер весь вечір ходжу по квартирі, і сама собі посміхаюся. )))