Читати книгу - "Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич"

Він дивився зверху вниз на тіло Елони, що біліло в місячному світлі, на чорні стріли вій, на червоні пухкі губи, що еротично ковзали по його тілу.

Дівчина не збуджувала його, навпаки, викликала якесь глухе роздратування. 

Звісно, можна змусити себе віддатися її пристрасним, вмілим поцілункам, дозволити їй довести справу до кінця, але Тешеб не бачив у цьому жодного сенсу.  Але  й дівчину ображати не хотілося. Не її вина, що в нього немає бажання до любовних втіх.

Він майже грубо відсторонив Елону від свого паху і застебнув джинси.

Та, не сміючи встати з колін, не сміючи підняти на нього очей, спитала винувато і злякано:

– Я щось зробила не так?

– Може бути набагато цікавіше. Йдемо в ліжко, – сказав Тешеб, – там зручніше.

Елона несміливо підвелася на ноги. Губи її тремтіли, в широко розкритих очах стояли сльози.

– Ні, не плач… Ти така чарівна, що заслуговуєш на більше! – з усмішкою відповів Тешеб і  доторкнувся ніжним поцілунком до її шиї.

Нехай вона розслабиться та відчує себе впевнено.

Елона просяяла і, піднявши руки до маківки, розпустила хвіст, дозволивши своєму густому волоссю важкими хвилями заструменіти по спині. 

Вона граціозно опустилася на край ліжка, і відкинулася назад, щоб краще показати Тешебу свої округлі груди та  тонку талію.

Потім залізла на ліжко,  сперлася на  лікті і коліна, а потім   прогнула спину, відставивши в бік Тешеба білий, пружний зад, перекотилася на подушки, розкидавши по ньому волосся, і широко розсунула стегна. Вона знову танцювала, але вже лежачи. 

Тешеба потішило те, як  грає майстерно грає дівчина, щосили намагаючись йому догодити, показати, що вона вже збуджена і згодна на все.

Але, зберігаючи серйозний вираз обличчя, він підійшов, опустився поруч і нахилився майже впритул до її обличчя. 

Дівчина, чекаючи поцілунку, застогнала, зімкнула вії і всім тілом подалася йому назустріч.

– Поглянь на мене! – наказав Тешеб, байдуже пестячи рукою її повні,  сніжно-білі груди з твердими сосками.

Вона послухалася, розплющила очі, подивилась на нього   пристрасно, туманно: було видно –  не вдає.

Тешеб насилу змусив себе опустити руку нижче, до дівочого лону, гарячого та вологого.

Елона здригнулася, прикусила нижню губу, ще ширше розкидаючи ноги.

– На мене дивись! – наказав Тешеб.

–  Я люблю тебе! – прошепотіла дівчина.

– Звичайно. Інакше й бути не може.

Тешеб нахилився з поцілунком до її обличчя, уважно спостерігаючи за тим, як меркне і згасає захоплений погляд, як застигають риси обличчя. Струнке тіло обм'якло і більше не рухалося. Розплющені очі дивилися в порожнечу.

Тешеб підвівся, пішов у ванну,  ретельно вимив руки, вмився і вийшов зі спальні назустріч шуму та гаму свята.

Вечірка нагадувала звичайний, розбещений шабаш відьом: напівголі танці сп'янілих дівчат під шалені ритми музики. 

Ще ніхто з гостей не усамітнився, хоча Веста й позначила кімнати, які можна використовувати для кохання і суворо заборонила завалюватись у поривах пристрасті під стіни або у кути. 

Втім, жоден з гостей собі подібного не дозволив би. Вони  вже  були обпалені передчуттям усіх доступних уяві задоволень,  але все ще поводилися пристойно, ніби чекаючи якогось особливого знаку.

– Так швидко? – здивувався Сін, побачивши друга.

– Нічого не було. Вона у спальні, зачарована.

– Зобразив бога? – реготнув Сін, забрав зі столу почату пляшку вина і ковтнув прямо з шийки.

– Я не хочу її. Іди ти. Вона не згадає мого обличчя, тому їй буде байдуже, хто поруч! – Тешеб машинально налив собі чарку горілки та випив.

– Впевнений?

– Впевнений. Ти її привів, ти з нею і розважайся!

– Я, до речі, вже непогано розважився з її сестрою! – весело озвався Сін і раптом став серйозним: – Послухай, Тешебе, пробач мені.

– За що?

– За цю Елону. Я подумав, що вона зможе тебе підбадьорити! Вона…

– Та зрозумів я все! – всміхнувшись, перебив його Тешеб. – Звісно, це затія Вести! Я знаю Весту декілька тисячоліть, а вона, як і раніше, намагається мене обдурити. Я вдаю, ніби ні про що не здогадуюсь. Ось так і співіснуємо.

– Поговоримо? – рішуче запропонував Сін.

– Про що?

– Про твою байдужість до розваг.

– Дівчина чекає. Чари не триватимуть довго – я не хотів їй нашкодити.

– То йдемо до спальні, бо тут оглухнути можна!

Сін знаком показав Вілмору, що вони відлучаться ненадовго і, прихопивши з собою вино, першим вийшов із кімнати, у якій   крізь відблиски вогню  мерехтіли спітнілі від танців, дівочі тіла.

Вони повернулися до спальні. Тешеб щільно прикрив двері і накинув на голу, нерухому Елону покривало.