Читати книгу - "Геловінська історія, Ніка Цвітан"

- Я хочу повернутись, - шепочу й у мене на очах з’являються сльози.

В цей момент до зали входить досить молода і гарна жінка. Вона підходить до мене й забирає мою руку в Неоса. Виводить із зали й ми опиняємось в невеликій кімнаті.

Вона підводить мене до столу, посеред якого стоїть велика мідна чаша з двома фігурними ручками. В чаші – сушені трави.

- Сідай, - запрошує. У неї гарний голос.

- Дякую, - намагаюсь бути ввічливою. Вона усміхається мені.

Далі жінка запалює ті трави в чаші, промовляє якісь слова. З чаші починає підійматися дим і в тому диму, ніби уривки фільму демонструють.

... Я у звичному для себе середовищі. В мене чоловік, який не гребує випивкою, зраджує, нероба, постійно мене принижує. Діти, які повторюють вчинки батька. Я швидко старію. Радісних моментів мало...

Вона знову щось промовляє й бачу іншу картину.

... Я дружина імператора, мене шанують, люблять, про мене турбуються. Діти ставляться з повагою. Живемо довго. Я час від часу з’являюся у батьків...

Знову звучать якісь слова й жінка накриває чашу тканиною. Сиджу в ступорі.

- Ви хто? – чомусь шепочу.

- Провидиця, - теж тихо відповідає.

- Що це було? – чомусь пересихає в роті.

- Твоє майбутнє. Як бачиш, є два сценарії твого майбутнього. Вибір за тобою, - вона протягує мені склянку з водою.

- Я зможу бачити своїх батьків? – по обличчі котиться сльоза.

- Зможеш. Навіть сюди забрати зможеш. Тут набагато довше живуть, - в її погляді стільки доброти.

- Але ж я його зовсім не знаю.

- Він тебе кохає. Закохався як тільки я йому тебе показала. Він в твої сни приходив, - пояснює провидиця.

- Ось чому мені його голос знайомим здався, - замислююсь на мить.- А чому зі мною це сталося?

- В тобі спить давня й дуже сильна магія уяви. Тобі достатньо щось уявити в деталях й воно  здійсниться.

- Таке сталося сьогодні вперше. Тут, - перебиваю її.

- Бо тільки тут вона може спрацювати. У твоєму світі вона не працює, тому твоє місце тут має бути, - робить рух руками жінка. – Я тебе залишу, щоб ти сама побула й подумала, що маєш робити. Ми чекаємо на твоє рішення в залі.

Провидиця виходить, а я підхоплююсь на ноги й починаю ходити по кімнаті.

Я не хочу такого майбутнього, яке мене чекає в моєму світі. Але я хочу туди, мені там зручніше. Потім зринає думка, що я нічого не знаю про цей світ, може тут краще.

Згадую сюжети, які показала провидиця. Мабуть, краще залишитись. Рушаю до дверей кімнати. За дверима підпирає стіну мій Неос. Ловлю свою думку й усміхаюсь, адже я назвала чоловіка своїм.

Неос зиркає на мене, а потім підходить, загортає мене в обійми й нахиляється до моїх вуст. Здавалось всі відчуття сконцентрувались в цьому поцілунку.

За кілька миттєвостей відриваюсь від його губ й ховаю обличчя у нього на грудях. Чоловік щасливо посміхається…

… Ось уже десять років ми разом. У нас троє діток. я щаслива дружина й мати, а також шанована народом дружина імператора.

Кілька разів на рік, ми відвідуємо моїх батьків. Поки що до мене на постійне проживання вони не спішать, а я й не наполягаю. Це має бути їх вибір.

Кожного року, відзначаючи річницю нашої зустрічі, я прикрашаю залу «ліхтариками Джека» на згадку про той незабутній Геловін.

Кінець