Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

     Так минав час. Хлопці повиростали. Батьки перестали їздити на заробітки і у випускних класах хлопці все рідше і рідше з`являлись у селі. Артем так взагалі провідає бабусю й дідуся – та бігом до міста летить. Там багато справ має. Бо і вчитись потрібно, і відпочивати там йому цікавіше – кінотеатри, кафе, розважальні центри, а в селі що цікавого? Тарас не вважав, що в селі немає нічого цікавого, хоча теж мав багато клопотів і тому вже не був частим гостем бабусі й дідуся. Звичайно, кілька днів влітку він таки проводив з дідусем та бабусею, казав, що має хоч трішки зарядитись цією енергією. Дідусь і бабуся сумували через це, та нічого вдіяти не могли. Та найбільше їх засмутило те, що обоє онуки не вступили до педагогічного. Батьки їх переконали спробувати в економічний. Казали, що професія вчителя давно перестала бути престижною, та й прибутку великого не приносила. Заробивши трохи грошей за кордоном, батьки хлопців заснували невеличку фірму, що займається продажем комп`ютерної техніки і їм конче потрібні здібні економісти.

     Ось так і стали Тарас та Артем студентами економічної кафедри. Вчились непогано, бо обоє були досить здібними. Батьки часто нагадували, що невдовзі хлопці прийдуть працювати до них на фірму і вимагали, аби ті мали всі необхідні навички. Батьки часто стикались із труднощами через те, що не мали відповідною освіти, а наймані працівники не завжди викликали довіру. 

       П`ять років швидко проминули. На той час компанія «ТехноЗеніт» була вже досить розвинена і відома у своєму місті. Та керівники хотіли відкривати свої мережі в інших містах або й за кордоном. І в цьому покладали велике сподівання на молодих спеціалістів, що закінчивши університет, прийдуть до них працювати.

         Артем і Тарас гучно відсвяткували випускний в університеті і вже готові були розпочинати кар’єру в компанії батьків. Але перед тим, як їх діти приступлять до відповідальної роботи, батьки вирішили зробити їм маленький подарунок – відпочинок у Туреччині на цілих два тижні. Аби діти, набравшись наснаги, приступили до виконання своїх обов`язків.

- Це так круто, що батьки нам зробили такий подарунок! – Із захопленням сказав Артем Тарасу, коли вони сиділи в кафе неподалік від їхнього будинку і пили пиво з солоними горішками.

- Так, хороший подарунок, надіюсь, це не дуже дорого.

- Ну так декілька тисяч заплатили, я дізнавався. До речі, а ти б не міг би мені позичити трохи грошей, обіцяю, поверну як тільки зароблю.

- Багато?

- Кілька тисяч…

- Для чого тобі стільки? Там буде все включено!

- Ні, мені потрібно негайно купити ще одну путівку! А в батьків соромно просити.

- Ще одну путівку? Ти когось плануєш взяти з собою?

- Так, свою дівчину!

- Хіба у тебе є дівчина?

- Є!

- І хто вона? – Спитав Тарас. Він вже здогадувався, але все ж сподівався почути інше ім`я.

- А ти навіть не здогадуєшся?

- Ні. – Не хотів зізнаватись Тарас.

- Ти ж бачив, як ми танцювали із Еммою на випускному?! – Тарас помітив захоплення в очах брата і відразу ж засмутився.

- Ну, а коли ви стали зустрічатись?

- Відразу. Емма мені запропонувала зустрітись наступного дня і я не міг відмовити такій красивій дівчині.

- Від випускного не минуло ще й тижня! Ви кілька разів тільки зустрілись, а ти вже хочеш брати її на відпочинок і ще й платити за неї? – Обурився Тарас.

- Тарасе, це любов з першого погляду! Колись ти мене зрозумієш!

- Можливо й зрозумію… - Зітхнув Тарас. Він не став розповідати брату про те, яка  історія колись в нього трапилась із цією дівчиною.