Читати книгу - "Немає часу на кохання, Анітка Санніфео"

Прокинувшись Ніна солодко потягнулася та усміхнулася, пригадуючи свій сон.

Схоже, розмова з донькою розбурхала уяву. Але в той самий час жінка зауважила, що цей сон вона бачить вже не перший раз. Подібні сни почали снитися їй ще до одруження з Вадимом. Але вона не надавала їм значення.

Уві сні вони розмовляли або гуляли вздовж берега моря, тримаючись за руки. Вона відчувала тепло його руки, ловила на собі ніжні погляди. Але не наважувалися розпитати хто він. Як його звуть та звідки він узявся.

Протягом останнього року такі сни почастішали. Вона пам’ятала, як одного разу, відкрила незнайомцю свою душу та виплеснула на нього весь свій біль, що скупчувався там протягом багатьох років. Розповіла про нещасливий шлюб, дітей, роки самотності. Він мовчки слухав та обіймав за плечі. Й шепотів, що все буде добре. Й що він кохає її. Казав, що завжди буде поруч, підтримує та допоможе. Це було дивно. Адже сама Ніна не відчувала нічого подібного. Та й про кохання більше не хотіла навіть мріяти. Кожного разу, коли вона хотіла роздивитися загадкового незнайомця, він починав танути. Ось й сьогодні Ніна намагалася пригадати як виглядав той загадковий чоловік, але не могла. Те, що кожного разу вона бачила того самого незнайомця, вона не сумнівалася. Тільки як дізнатися хто він? Містика та й годі. Й розповідати про дивні сни вона нікому не наважилася. Ще посміються з нею та й усе.

Ніна лише зітхнула та попленталася на кухню готувати сніданок. Сьогодні їй не треба бігти в офіс, натомість о десятій треба бути в аеропорту, й вже пообідді вона буде в Одесі, в готельному комплексі в Аркадії, де й проходитиме міжнародний форум.

– Доброго ранку, мам! – на кухню зайшов заспаний син.

– Доброго ранку, Сашко, сідай хутчіш, – вона поставила перед сином яєчню та чашку кави.

Віка вже допила свою каву та подякувавши матері за сніданок й побажавши їй успіхів на форумі, поспішила на літню практику.

– О котрій в тебе літак? – перепитав Сашко.

– О дванадцятий, – промовила Ніна, також сідаючи за стіл. – В десять починається реєстрація.

– Я тебе підвезу в аеропорт, мені на роботу сьогодні на одинадцяту.

– Чого так? – стурбовано спитала жінка.

– Не хвилюйся так, я просто помінявся, хотів тебе провести.

– Гаразд. Поїдемо разом, – погодилася жінка.

Вона хоч й не вперше їхала у відрядження, але все одно хвилювалася, залишаючи дітей самих. Поки вони були меншими за ними наглядали батьки Ніни, з якими вони жили після її розлучення, але п’ять років тому Ніна з дітьми переїхали у власну квартиру. Це сталося завдяки заповіту тітки, яка залишила квартиру Ніні та її дітям. Жінка зверталася за допомогою до матері все ріже – не хотіла її зайвий раз навантажувати. А зараз діти й дійсно стати дорослими та цілком самостійними. Втім, вона все одно напередодні подзвонила матері та попередила, що її не буде в місті три дні.

Прибравши все після сніданку, Ніна ще раз переглянула свою презентацію на ноутбуці, переконалася, що все добре.

Заховавши теку з документами, візитки та ноутбук у спеціальну сумку, Ніна с подивом виявила, що часу більше не залишилося. В цей момент роздався дзвінок смартфону. Поглянувши на екран побачила ім’я боса.

– Вітаю, Максиме Андрійовичу, – промовила вона.

– Доброго ранку, Ніна. Я щойно дізнався, що на форум приїздить власник відомої мережі лікарень Ендрю Даймон. Зустрінься з ним особисто та запропонуй йому укласти з нашою фірмою контракт. Це дуже важливо для нас!

– Добре, спробую його знайти там, – промовила Ніна.

– Вірю в тебе. Удачі, – промовив бос та відключився.

Як шукати цього власника серед сотень учасників форуму Ніна не уявляла. Але зараз думати про це не хотілося. Треба зосередитися на виступі. А потім вона розпитає колег, можливо, хтось зможе їх познайомити.

Сашко впевнено кермував автівкою, оминаючи столичні затори. Недорогу литовську іномарку вони змогли придбати два роки тому завдяки накопиченням Ніни. Це був подарунок сину на вісімнадцятиріччя. Сашко отримав права й тепер їхня родина стала більш мобільною в пересуванні містом чи на відпочинок у межах країни. Сама Ніна навчитися кермувати так й не наважилася – боялася жвавого руху на дорогах.

Автівка пригальмувала біля аеропорту. Ніна обійняла сина, побажавши йому успіхів, попросила дзвонити та доглядати за сестрою й поспішила на реєстрацію.

Політ пройшов для неї майже не помітно, й вже за кілька годин вона вийшла із будівлі аеропорту в Південній Пальмірі. Одеса зустріла палючим сонцем, що й не дивно в середині липня.

Сьогодні був день підготовки та зустрічей. Усі презентації мали відбуватися починаючи із завтрашнього дня. Молода жінка викликала таксі й вже невдовзі опинилася біля готелю.

Двері автоматично відчинилися, пропускаючи її всередину. Привітна дівчина-адміністратор швидко зареєструвала Ніну, видала ключи від номеру та розповіла де ресторан та конференц-зал, в якому буде відбуватися їх форум наступні три дні.