Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

- Але... - заїкнувся, було, Янош.

- Жодних "але"! - гаркнув ректор і з силою стукнув кулаком по кафедрі, що означало його крайню міру роздратування, за якою цілком могло послідкувати неприємне дрібне прокляття або покарання у вигляді відробітку, - знахабніли вкінець! Умови мені ставитимете? Геть, з моїх очей, щоб я вас до кінця практики не бачив!

Побурчавши ще трохи і, просканувавши стелю (горгульї знову сиділи нерухомо), старий маг заспокоївся і продовжив зачитувати списки. Ми ж щоб не провокувати професора Мейга поспішили ретируватися в найтемніший кут залу.

- Ніко, навіщо ти це зробила? - накинувся на мене Янош, як тільки ми зупинилися, - ти хоч знаєш, чого мені варто було добитися, щоб нас поставили в пару? І якщо ти не хотіла провести літо разом, то чому не попередила заздалегідь? Та і взагалі з чого раптом передумала, що сталося?

Бажання Яна з'ясувати стосунки прямо тут і зараз, припало дуже  недоречно. Лють, яку я насилу пригнічувала, знову розгоралася і загрожувала виплеснутися на оточення. Демон усередині підняв голову, зацікавлено прислухаючись до назріваючої сварки та знову вимагаючи крові.

- Так просвіти мене, чого тобі це коштувало?! Сподіваюся, нічка, що була проведена з прекрасною Эллиранель, послужила гідною платою за усі витрачені нерви? - хто б знав, чого мені варто було стримувати свого демона, при цьому ще й спілкуватися.

Я обернулася до перевертня, одночасно створюючи і накриваючи нас пологом тиші, щоб не привертати зайву увагу і не відволікатися на сторонній шум. У зону дії заклинання потрапили і Абігор з Ніколасом, які не соромлячись продовжували спостерігати за тим, як набирає силу скандал. Що ж, плювати, можливо, так навіть краще - буде, кому нас розтягти у разі чого.

- Чому мовчиш?

- Я не можу зрозуміти, про що  ти говориш, - відповів Ян, здивовано дивлячись на мене. - У мене з нею нічого серйозного не було...

- Я бачила вас учора в таверні,  - перебила я перевертня, що почав відверто брехати. - Хочеш сказати, секс для тебе - "нічого серйозного"?

- Добре, - хлопець на мить затнувся, але незабаром вже упевнено продовжив, - я визнаю, ми дійсно переспали, але це було всього раз - перший і останній. Запевняю тебе, Ніко, мене з нею нічого не пов'язує, вона мені не потрібна, тільки ти, - сказав він, стиснувши мою ліву долоню у своїх руках, при цьому голос його став м'яким, тихим, заколисуючим, наче муркотіння. -  Визнаю, я поступив бридко і підло, зрадивши тобі, така моя природа, як перевертня, я - полігамний самець!  Я й так стримував свої потреби поряд з тобою, але вона липнула до мене, мало хто міг встояти перед такою спокусою! Але і тебе не хочу втрачати. Ми з тобою - ідеальна пара. Просто створені один для одного! Мені більше ніхто не потрібний, тільки ти. Я - дурень, тільки зараз зрозумів, наскільки ти важлива для мене!

За спиною почулося скептичне хмикання Абігора, і завдяки цьому я вийшла з трансу, в який мене ввів голос перевертня. Подумати тільки, цей кіт помийний мене зачарував! Ну що ж, милий мій, не хочеш грати за правилами - будемо теж мухлювати.

Я потягнулася до свого демонічного єства (є у нас одна корисна здатність: відрізняти брехню від правди) і провела часткове перевтілення. До такого прийому ми зрідка вдаємося, але майже ніколи у збудженому стані, оскільки контролювати процес переверту дуже важко, проте наразі мені було не до розсудливості.

Зовні я ніяк не змінилася, але тепер можна поспілкуватися без загрози потрапити під гіпноз солодких розмов перевертня.

- Ти маєш для мене дуже велике значення, - продовжував Ян зачаровувати словами і лагідно погладжувати мою долоню. - Я готовий спокутувати свою провину і зроблю заради цього все, що побажаєш.

Такі приємні слова, сказані м'яким оксамитовим голосом, в моїй зміненій свідомості віддавалися неприємним скреготом і скрипом - так звучить брехня. Не знаю, навіщо Яношу було так важливо зберегти наші стосунки, але пора було закінчувати з цим фарсом, і я поставила єдине питання, що цікавило мене, хоча вже здогадувалася, якою буде відповідь.

- Ти мене кохаєш?

- Так, - здавалося б таке маленьке, нікчемне слово, але скільки неприємних відчуттів воно здатне доставити спотворене брехнею.

- Брешеш, - констатувала я і вліпила Яношу ляпас.

Перевертень, не чекаючи від мене такої реакції, не встиг ухилитися і, отримавши удар, повалився на підлогу. У ту ж мить мене обхопили магічні пута - з невеликим запізненням потурбувався Абігор. Цікаво, це з реакцією у нього проблеми або є особисті рахунки з перевертнем? А Ніколас тим часом кинувся до Яноша.

Як вже згадувала: в стані неповного перевтілення важко контролювати себе, так от, я неправильно розрахувала силу для ляпаса. Хоча, насправді, взагалі не замислилася про те, щоб співвіднести силу удару. Мій ляпас вирубав Яна і, схоже, вибив парочку зубів. З лівого боку, куди припав удар, губи були розбиті в кров, і вже починала напухати щока.

- Ти що натворила?! Ти ж убила його! - кричав Ніколас.

- Не варто перебільшувати, - заступився за мене Абігор, тоді як мені вже було абсолютно все одно. - Перевертня голими руками убити дуже скрутно.

- Вам це з рук не зійде! - продовжував Нік, чомусь зараховувавши мого заступника в співучасники "вбивства". - Я буду…