Читати книгу - "Академія Ніваріум. Літня практика, Анна Скрипка"

Що він там буде я так і не дізналася. У цей момент Лісса завмер з відкритим ротом і витріщеними очима, звинувачуючи тикаючи в мене пальцем. Потім він почав зменшуватися до розміру маленької статуетки. Я ж спостерігала за цими метаморфозами з чималою долею здивування, поки до мене не дійшло, що зробив це він не по своїй волі. Знову Абігор втрутився. Тут вже підійшов і сам наставник. Він втиснув зменшеного Ніколаса в руки перевертня, а помітивши мій здивований погляд, пояснив:

- Тепер цей студент - проблема Ейба, ось нехай сам з ним й розбирається, а мені і тебе вистачить з лишком. Ще за ворота Ніваріуму не виїхали, а за тобою вже прибирати доводиться.

- А хіба те, що ти зробив, не заборонено правилами академії? - запитала я, опритомнівши від легкого ступора.

- Заборонено завдавати непоправної шкоди, а це лише запобіжний захід, - відмахнувся Карро.

 Потім він озирнувся і переконався, що в нашу сторону не дивляться, після чого зробив декілька пасів руками, відкрив портал і перетягнув в нього несвідоме тіло перевертня. Повернувшись назад в зал Абігор заклинанням стер декілька крапель крові, що залишилися на підлозі, де лежав Янош. Знову озирнувшись на всі боки, він обернувся до мене, як і раніше пов'язаною магічними путами. Карро підійшов і, узявши мене за лікоть, переніс нас до дверей гуртожитку. І тільки після цього зняв пута.

- У тебе на збори п'ять хвилин, - сказав він, відвертаючись і відкриваючи ліву стулку дверей, - зустрічаємося біля звіринця.

- Почекай! - окликнула я, - А що з Яношем?

- Що, добити хочеш? - не обертаючись, уїдливо кинув хлопець.

- Ні, просто цікавлюся, - пробурчала я, майже не сподіваючись на відповідь.

- Нічого з ним не станеться, - із зітханням сказав Абігор і, обернувшись, продовжив, пояснюючи як маленькій дитині - Він перевертень, притому молодий - регенерація на вищому рівні. До того ж, травма не така вже серйозна. Я закинув Яна в найближчу аудиторію. До того моменту, як прийде в себе, все вже заживе. Та і мрздюку[2]  цьому дрібному рот заткне - навряд чи твій красень захоче, щоб уся академія дізналася про те, що його вирубала з одного удару дівчина. Так, що і з адміністрацією у тебе проблем не буде, за це теж можеш не хвилюватися.  Але можу тебе завірити, що з Яношем ви тепер навіть друзями не зможете залишитися - перевертні дуже злопам'ятні. І хоч ми після здачі літньої практики йдемо з Ніваріуму, ускладнити життя він тобі все-таки зможе. У тебе залишилися чотири хвилини, - сказав Гор наостанок і сховався за лівою стулкою дверей.

Важко зітхнувши, я штовхнула праву стулку і тієї ж миті вийшла в  порожній коридор жіночого гуртожитку. Взагалі-то, ця частина замку-академії була особливим чином зачарована: дві просторові площини накладалися одна на одну, при цьому не перетинаючись. Інакше кажучи, крило гуртожитку було водночас і жіночим, і чоловічим, але існували вони при цьому окремо один від одного, як два самостійні маленькі світи.

Двостулкові двері були чимось на зразок порталу або ключа. Відкриєш ліву стулку - потрапляєш в чоловічий гуртожиток, а права веде в жіночий. Варто відкрити відразу обидві - і вийдеш в той же коридор, по якому сюди прийшов. До того ж на дверях стояло заклинання - якщо "випадково" забредеш не у своє крило, то не встигнеш пройти і двох метрів, як дверні ручки витягнуться в справжні руки і викинуть тебе назад в коридор. Зате вийти можна було без жодних проблем, будь-яким зручним способом.

Пробігшись по своєму крилу, я заскочила в нашу з Лоєю кімнату. Добре, що ми ще учора свої речі зібрали. Виділеного Абігором часу мені вистачило тільки на те, щоб швидко переодягнутися в похідній костюм і зібрати дрібниці.

Укладаючи в похідну сумку гребінець і зубну щітку, я помітила склянки із зіллям, заготовленими для Яна. Часу на те, щоб викласти непотрібні речі вже не було, і я, розсудивши, що в принципі вони мені не заважають, залишила все як є.

Сумка моя була магічна, безрозмірна і вміщувала в собі як предмети різної величини і тяжкості, так і продукти різного терміну зберігання. Важила вона рівно один кілограм, як порожня, так і заповнена, а головне – їжа в ній не псувалася, знаходячись в стані стазису.

Закінчивши збори, я наостанок заглянула в шафу - раптом що забула, але наштовхнулася поглядом на свою вечірню сукню. Мені згадалося, як ми з Лоєю вибирали наряди на випускний, як я приміряла цю сукню і уявляла, якою буде реакція Яна, коли він мене в ній побачить.

При згадуванні про перевертня перед очима виник епізод, коли останній раз бачила його: без свідомості, з розбитими губами. Дивно, але зараз я вже нічого не відчувала по відношенню до нього. Ні любові, ні ненависті. Злість пройшла відразу після того як я, в деякому розумінні, помстилася йому: демон задовольнився видом крові, хоч і в такій малій кількості. Тепер я відчувала дивне почуття порожнечі, ніби і не було нічого, начебто ми взагалі не були знайомі.  Що ж до Яноша, тут все складно - зачеплена не лише його честь, але і гордість. І Абігор правий, тепер потрібно чекати неприємностей з його боку.

- Я так і думав! - перервав мої роздуми легкий на згадку наставник, причому так несподівано, що я навіть підскочила.

А Карро тим часом продовжив, як ні в чому не бувало, незадоволено поглядаючи на мене з дзеркала на шафі:

- Замість того щоб збиратися, ти шматтям милуєшся. Даю тобі одну хвилину і від'їжджаю, шукай мене потім з лабіратором[3]! - закінчивши свою гнівну тираду, образ Абігора розтанув, залишивши в дзеркалі тільки моє приголомшене відображення.