Читати книгу - "Замок у хмарах, Керстін Гір"

— Я б зараз з’їла шоколадку, а ти? — сказала я, та Бен не відповів.　

Він скидався на такого собі містера серйозність.　

Коли ми прийшли на перший поверх, у кімнату працівників, що була за кімнатою консьєржа мсьє Роше, я зібрала в кулак усю свою мужність і запитала:　

— Ти сердишся, бо я забрала собі перстень?　

Бен зупинився:　

— Ні.　

Тепер він нарешті знову на мене подивився.　

— Мабуть, я зробив би так само на твоєму місці. Я серджуся, бо ти розповіла не мені. А цьому… Трістану Брауну.　

Чого я, звісно, ніколи б не зробила, якби взяла перстень сама. Ось так.　

— Я думав, що ми друзі, — продовжив Бен. — І ти знаєш, що можеш мені довіряти.　

Тепер я почувалася ще жалюгідніше. Передусім тому, що це була правда — особливо я відчувала це вчора ввечері, на сходах, коли ми разом пили його вариво з ромом.　

— Я б і пішла прямісінько до тебе.　

Якби цей перстень справді побачила і забрала я. Але це було не так.　

— Трістан тільки… він випадково… опинився поблизу.　

Це був той момент, коли я зрозуміла, що напівправда не допомагає. У кінці ти отримуєш просто зразкову брехню. Та тепер волею-неволею я мусила притримуватися цієї лінії розповіді, хоч це мене й мучило. І мені було соромно перед Беном.　

Я змушена була втаємничити Трістана в цю історію, інакше він вважав би мене злодійкою і доніс би на мене керівництву готелю.　Розумію, — мовив Бен.　

Ні. Він не розумів. На одну мить я дуже розізлилася на Трістана, бо він мене в це втягнув. Я брехала Бену, тільки щоб прикрити Трістана. Щоб ніхто не дізнався, що він дереться на фасади, залазить у відкриті вікна чужих кімнат і нишпорить по нічних столиках.　

З іншого боку, якби не Трістан, перстень пані Людвіг було б втрачено назавжди. А цього стара пані справді не заслужила.　

— Це не дуже розумно — заводити дружбу з гостями. — Бен серйозно на мене подивився. — А особливо з цим британсько-азійським красунчиком, який вважає, що будь-яка дівчина впаде йому в обійми, як тільки він усміхнеться.　

— Мабуть, так і є, — сказала я, а тоді швидко додала: — Та мене це, звичайно, не стосується.　

— Мені щойно здалося інакше. Ви виглядали досить… близькими. Ніби ви не вперше вже тримаєтесь за ручки.　

— Ми взагалі не… — я не договорила. Це було вже занадто, весь час виправдовуватись. Я зовсім не зробила нічого ганебного. Навіть у неправдивому варіанті історії.　

— А що ж ти шукав там, у маленькому вестибюлі нагорі? — запитала я і подивилася Бену прямо у вічі.　

Бен кілька секунд дивився у відповідь, а тоді відвів погляд.　

— Маєш на увазі, як я здогадався тебе там шукати? Це підказала мені Аріана. Тебе багаторазово бачили на третьому поверсі з цим… ем-м… англійцем.　

— Хто така в біса ця Аріана?　

— Одна зі студенток із Лозанни, що працює на панну Мюллер, така блондинка з гривкою. Ти мала б її знати, вона твоя сусідка.　

— А-а, ти маєш на увазі Забулаім’я? — Я почала кусати нижню губу. Потроху мені все прояснювалось. Та це мене не заспокоювало, а навпаки — ще дужче злило. — Тож Забулаім’я підійшла до тебе на рецепцію і сказала, що я з Трістаном Брауном на третьому поверсі тримаємося за ручки, так? І ти повірив цій противній донощиці?　

Я розуміла, звідки в мене в горлі раптом з’явився цей гіркуватий присмак.　

Бен дивився на мене з високо піднятими бровами.　

— Вона й інші дівчатка дуже за тебе хвилювалися. Вони бачили тебе з цим типом ще раніше. У кімнаті для білизни. — Він глибоко вдихнув, а тоді додав: — Куди гостям вхід заборонений.　

— Ну, звісно, дівчатка, мабуть, просто жахливо хвилювалися. — Я пирхнула. Те, що він їх так мило назвав, мене не на жарт розлютило. — Як мило і завбачливо — прийти зі своїми хвилюваннями до тебе. Ти ж бо такий благонадійний. І ти, як справжній лицар, одразу побіг, щоби… а власне, щоби що?　

— Може, щоби вберегти тебе від якихось дурниць? Цілком могло бути, що цей гість тебе до чогось змушував. — Бен на мить зціпив губи. — Та він явно не робив нічого, чого б ти не хотіла.　

— Можеш передати своїм подружкам із Лозанни, що їх узагалі не обходить моє особисте життя, — просичала я.　

— Вони принаймні, на відміну від тебе, знають готельні правила, — відповів Бен. — Це тобі не готель, де працівники вважають нормальним крутити інтрижки з гостями по кімнатах для білизни та напівтемних закутках.　

Тепер він зайшов занадто далеко.　

Я відчула, як мені на очі навернулися сльози. У мене завжди так було: коли стримувати лють уже не було сили, я починала ридати. А тоді з мене вже не витягти жодного розумного слова. І ще кілька хвилин тому мене мучили докори сумління, бо йому збрехала?　

— Це мій обов’язок — вказувати тобі на неправильну поведінку, що може негативно вплинути на репутацію готелю.　

Бен явно не помічав, що зі мною чинять його слова.　

Від того, що я стримувала сльози, вже пекли очі.　

— На твоєму місці я був би Аріані вдячним за те, що вона прийшла з цим до мене, а не до мого батька.　

— Не впевнена, що й тобі можна довіряти!　

Я хотіла це крикнути, та, на диво, ледве вичавила з себе ці слова. І прозвучали вони ледь чутно, дуже глухо.　

— Зараз ти страшенно схожий на свого батька. Та які ми там друзі, Бене! Та краще вже я дружитиму з британсько-азійським красунчиком. Трістан принаймні може розпізнати дурнуватих дівиць, коли їх зустрічає.　

Не чекаючи його відповіді, я кинулася повз нього до кімнати консьєржа і щосили захряснула за собою двері!　

— О, чудово, — сказав мсьє Роше. — Тут було так тихо, що я ледве не заснув.　

Я вперлася спиною в двері, драматично вдихаючи і видихаючи. Мсьє Роше точно чув нашу сварку, що було добре, бо це заощадило мені час на повторення кожнісінької гіркої деталі. Тож я відразу розплакалася.　

Бен вийшов з іншого боку, перетнув великими, лютими кроками вестибюль, зайшов за стійку рецепції й почав демонстративно лупити по клавіатурі.　

— Я б йому добряче врізала, — випалила я. — Або штовхнула. Або зробила дуже боляче ще якимось способом.　

— Замашний ляпас інколи кращий за поганий поцілунок. — Мсьє Роше взяв із картонної коробки стос вітальних листівок і почав розкладати їх на стійку. — Я десь таке вичитав.　

Британський актор, який ходив, певно, зі своєю дружиною на різдвяну прогулянку, увійшов через обертові