Читати книгу - "Повна енциклопедія тваринництва"

Лікування. Тварину переводять у прохолодне приміщення, обливають і дають досхочу води, роблять прохолодні клізми, вводять серцеві й заспокійливі засоби, як для теплового удару.

Профілактика. Усунення причини сонячного удару. У разі утримання тварин на пасовищах у спекотні дні, аби запобігти сонячному удару, їх необхідно розміщувати під навісами, у тіні. Переганяти худобу краще, коли прохолодно.

Тепловий удар

Етіологія. Гострий розлад діяльності центральної нервової системи під впливом перегрівання і за недостатньої тепловіддачі, що призводить до затримування тепла в організмі, яке відбувається в умовах підвищеної температури і вологості повітря, а також у разі скупченого утримання тварин у приміщеннях з поганою вентиляцією і перевезення тварин з порушенням нормативів транспортування.

Клінічні прояви. За легкого перегрівання спостерігають спрагу, підвищення температури тіла на 1–2 °С, неспокій, збудження, що змінюються пригніченням, хиткістю ходи, ослабленням умовних рефлексів, посиленням потовиділення, почастішанням пульсу та дихання.

Лікування. Необхідно відкрити в приміщенні вікна, забезпечити тварин питною водою, голову та грудну клітку облити холодною водою. Рекомендовано вливання в пряму кишку 0,5–1 л води температурою 20–25 °С, внутрішньовенне введення гіпертонічного розчину глюкози та кофеїну, підшкірно – серцевих засобів.

Профілактика. Усунення чинників, що спричиняють перегрівання організму.

Хвороби очей та вух

Найчастіше реєструють отит – запалення зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха. Отит зовнішнього вуха виникає внаслідок механічних пошкоджень зовнішнього слухового проходу, заповзання комах, скупчування сірки, грибкових захворювань.

Хвороби середнього і внутрішнього вуха зазвичай є наслідком розвитку місцевої або загальної інфекції. Основна ознака цих патологій – підвищена увага тварини до вуха, схиляння голови в бік хворого органа.

Курс лікування призначає ветеринарний лікар залежно від стану тварини (обробляння вушного проходу, закладання у вухо антибіотиків у вигляді мазей та інші засоби). У разі великого скупчення дрібної рогатої худоби набагато частіше реєструють хвороби зорового апарату. В окремих випадках вони є масовими, особливо в разі порушення санації та незадовільного мікроклімату в приміщеннях тощо.

Кератит

Етіологія. Може бути наслідком тих же причин, що й кон’юнктивіти, а також результатом переходу запалення із суміжних тканин або супроводжувати інфекційні захворювання, наприклад ящур. Також може бути ускладненням кон’юнктивіту, що протікає як кератокон’юнктивіт.

Клінічні прояви. Хвороба проявляється сльозотечею, напівзакриттям очної щілини, втратою рогівкою дзеркальності, різким почервонінням прилеглої кон’юнктиви. У разі посилення запального процесу рогівка мутніє. За ускладненого перебігу утворюється абсцес, потім виразка і настає перфорація рогівки. Дефект тканини після цих уражень заповнюється сполучною тканиною, у результаті чого утворюється непрозора пляма – більмо.

Лікування. У разі скупчення гною кон’юнктивальний мішок промивають розчином борної кислоти, риванолом, вводять жовту ртутну мазь, ксероформну або йодоформну мазь, мазь альбуциду та інші засоби. Під час асептичних процесів застосовують мазь або очні краплі з антибіотиками.

Профілактика. Усунення чинників, що спричиняють захворювання.

Кон’юнктивіт

Етіологія. Запалення кон’юнктиви, частою причиною якого є механічні дії (травми, чужорідні тіла), інвазії та інфекції, хімічні подразники (вапно, кислоти, луги, лікарські препарати), авітамінози, перехід запалення із суміжних тканин (слізного апарату, шкіри повік, середовищ ока).

Клінічні прояви.Катаральний кон’юнктивіт характеризується закриттям або напівзакриттям очної щілини, почервонінням і припуханням кон’юнктиви, сльозотечею, світлобоязню. У разі гнійної форми сильно припухає кон’юнктива, виділяється гній із внутрішнього кута ока, з’являються ерозії та виразки на краях повік і власне кон’юнктиви. Флегмозний кон’юнктивіт супроводжується набряком слизової оболонки ока, випинанням кон’юнктиви з очної щілини у вигляді валика, фолікулярний – збільшенням фолікулів на внутрішній поверхні третьої повіки.

Лікування. Перша допомога до консультації з ветеринарним фахівцем полягає в очищенні слизової ока від витікань і патогенної мікрофлори, промиванні ока 3 %-м розчином борної кислоти, розчином марганцевокислого калію та риванолом. Гнійну форму лікують, зрошуючи око фурациліном із подальшим оброблянням очними мазями з кортикостероїдами й антибіотиками. За фолікулярного кон’юнктивіту третю повіку вивертають, слизову припікають ляпісним олівцем і щедро промивають розчином хлористого натрію.

Профілактика. Необхідно усунути причину захворювання.

Хвороби органів травлення

Ця патологія досить поширена серед сільськогосподарських тварин. Її ознаками є відмова від корму, порушення роботи передшлунків, жуйки, акту дефекації (запор або пронос). Профілактика хвороб цієї групи зводиться насамперед до складання збалансованого за поживними речовинами раціону, введення вітамінів у вигляді підгодівлі або зміни раціону залежно від показань (голодна дієта, зменшення або збільшення в раціоні частки грубих, концентрованих кормів тощо).

Ацидоз рубця

Етіологія. Хвороба виникає через поїдання великої кількості кормів, що містять багато легкоперетравних вуглеводів (ячмінь, жито, овес, цукровий буряк, картопля, кавуни тощо), і недостатню кількість грубих кормів.

Клінічні прояви. Спостерігається втрата апетиту, рухи рубця слабкі, іноді повністю відсутні, температура тіла знижується понад норму, але через 4–5 діб через запалення в шлунку може підвищуватися.

У хворих тварин спостерігають тахікардію (почастішання ритму серцевих скорочень), діарею, гіпо- та анурію (відсутність сечовипускання).

Для діагностування захворювання треба відправити вміст рубця до ветеринарної лабораторії.

Лікування. Промивають рубець через шлунковий зонд (10–50 л води) не пізніше 24 год, потім у рубець вводять розчин лугу, вміст рубця від здорових особин, симптоматичні препарати (вітаміни, серцеві засоби).

Профілактика. Раціон худоби має містити не менше 14–20 % грубих кормів, не більше 40 % концентратів від загальної поживності раціону, що запобігатиме розвитку алкалозу рубця. Можна давати тваринам ферментні препарати, наприклад мацеробацилін.

Безоарна хвороба

Етіологія. Голодний або напівголодний стан молодняку у зв’язку з низькою молочністю маток, скупчене утримання тварин, вітамінно-мінеральна збіднілість раціону, через що тварини поїдають свою шерсть, тривале годування грубоволокнистими малопоживними кормами – ось ті чинники, що призводять до порушення функції органів травлення (секреції, моторики, всмоктування).

Клінічні прояви. Утворення грудки зі щільно зваленого волосся тварини (пілобезоари) або волокон рослин (фітобезоари) в шлунково-кишковому тракті. Ознаками хвороби є відмова від корму, занепокоєння, постійне озирання на інших тварин, стогони, прийняття пози для випорожнення. Рубець сильно збільшений в розмірі та переповнений, з’являються ознаки тимпанії, частішають пульс і дихання, слизові оболонки синіють.

Діагноз ґрунтується на клінічних симптомах.

Лікування. Лікування не ефективне.

Профілактика. Достатне і повноцінне годування вівцематок забезпечує їхню добру молочність, а підгодівля ягнят коров’ячим молоком, своєчасне привчання ягнят до поїдання концентрату й високоякісного сіна, організація мінеральної підгодівлі тварин і обстригання вовни навколо молочної залози вівцематки знижують вірогідність захворювання.

Гастроентерит

Етіологія. Різноманітні порушення годування та утримання тварин, згодовування недоброякісних кормів (забруднених, проморожених, гнилих тощо). У молодняку гастроентерит нерідко виникає внаслідок різкого переведення на безмолочне годування.

Клінічні прояви. Гостра форма захворювання розвивається швидко і протікає важко. Температура тіла підвищується на 1–1,5 °С, тварина пригнічена, апетит знижений або відсутній, зникає жуйка. Дефекація часта, кал рідкий, смердючий, із великою кількістю слизу, неперетравленого корму, а також із домішкою крові, плівок фібрину, гною. Ознаками гострого гастроентериту супроводжуються деякі інфекційні (сальмонельоз) та інвазійні захворювання.

У важкій формі хвороба протягом перших 3 днів закінчується смертю.

Діагноз ставлять на підставі клінічних симптомів, виключаючи інфекції та інвазії, лабораторного дослідження кормів та вмісту шлунка.

Лікування. До початку лікування необхідно усунути чинники, що спричинили хворобу. Хворих тварин витримують на голодній дієті протягом 18–24 год: випоюють воду, ізотонічний розчин хлориду натрію з глюкозою, сольові проносні та рослинні олії, розчин соляної кислоти або шлунковий сік. Надалі годування (молодняку – молоко) строго дозують