Читати книгу - "I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі"

стоянку, і в сентиментальності нема жодного практичного

сенсу.

Внизу стояли ініціали А. М.

Міллер замислився над сенсом написаного. Він чомусь був

упевнений, що дуже багаті батьки вміють маніпулювати

витонченіше. «Якщо ти нас не слухаєшся, ми заберемо твої

іграшки. Якщо ти нам не пишеш. Якщо ти не живеш удома.

Якщо ти нас не любиш».

Міллер відкрив першу незакінчену чернетку.

Мамо, якщо ти так хочеш себе називати.

Дякую дуже, що знову кидаєшся своїм лайном. Не можу

повірити, наскільки в тобі багато егоїзму, дріб’язковості та

безцеремонності. Як ти тільки спокійно спиш ночами? Як ти

тільки могла подумати, що я...

Решту Міллер прочитав по діагоналі. Увесь лист був

витриманий в одному тоні. Друга чернетка датована двома

днями потому. Він перемкнувся на неї.

Матусю!

Мені так прикро, що ми мало спілкувалися останнім часом.

Я розумію, що тобі й таткові було складно. Сподіваюся, ти

знаєш, що я ніколи не хотіла образити ні тебе, ні його.

Я просила б почекати з продажем «Смугача». Він — мій

перший перегоновий болід, і я

Лист уривався на цьому місці. Міллер випростався на стільці.

— Спокійно, дитинко, — сказав він до уявної Джулі та відкрив

останню чернетку.

Аріадно!

Роби, як вважаєш за потрібне.

Джулі.

Міллер розреготався та відсалютував до екрана пляшкою пива.

Вони знали, як зачепити її за живе, а Джулі це витримала

з честю. Якщо він її знайде і відправить додому, то тим двом

буде непереливки. Усім буде непереливки.

Допивши

пиво,

Міллер

кинув

пляшку

в

трубу

сміттєпереробника й відкрив останнього листа. Він майже

всерйоз боявся прочитати про остаточну долю «Смугача», але

мусив дізнатись якнайбільше — така вже робота.

Джулі!

Це вже не жарти. Це не чергова драматична маніпуляція

твоєї матері. Я маю надійну інформацію, що дуже скоро Пояс

стане вельми небезпечним місцем. Ми можемо не

погоджуватися щодо дечого, але ми все можемо владнати

після твого повернення.

ЗАРАДИ ТВОЄЇ Ж БЕЗПЕКИ — ЇДЬ ДОДОМУ НЕГАЙНО.

Міллер спохмурнів. Гуділа система вентиляції. Дітлашня

надворі горланила і свистіла. Він клацнув по екрану, закриваючи останнього листа від «маніпулятивної сучки», а тоді

відкрив його знову.

Висланий з Місяця — за два тижні до того, як Джеймс Голден

перетворив «Кентербері» на примару війни між Марсом та

Поясом.

Халтурка ставала цікавішою.

Розділ дев’ятий. Голден

–Ті кораблі все ще мовчать, — сказала Наомі, послідовно

набираючи ключ на терміналі зв’язку.

— Не думаю, що вони озвуться. Але покажемо «Доннаджеру», що ми стурбовані переслідуванням. Тепер ідеться про те, щоби

прикрити наші сраки, — відповів Голден.

Наомі потягнулася і хруснула спиною. Голден дістав із коробки

в себе на колінах протеїновий батончик і кинув їй.

— Поїж.

Поки вона здирала обгортку з батончика, Еймос піднявся

з нижньої палуби і впав у крісло поруч. Його роба була

заяложена настільки, що аж лисніла від бруду. Третього дня на

тісному човникові підтримувати особисту гігієну робилося

складно їм усім. Голден з огидою почухав своє волосся. «Лицар»

замалий, аби вмістити душові, а в умивальники, пристосовані

для нульової гравітації, голова не вміщалася. Щоб не

морочитися з миттям голови, Еймос зголив усе. Тепер навколо

його лисої маківки стовбурчилася щетина. Волосся Наомі

залишалося напрочуд блискучим і майже не жирним. Голден не

знав, як їй це вдавалося.

— Кинь батончика й мені, старпоме, — попросив Еймос.

— Капітане, — виправила Наомі.

Голден кинув батончика і йому. Еймос упіймав його в повітрі, а тоді заходився з відразою роздивлятися довгасту упаковку.

— Бляха, шеф, коли вже випаде пожерти що-небудь, не схоже

на самотик?!

А тоді жартівливо цокнувся своїм батончиком об батончик

у руках Наомі, ніби проголосив тост.

— Що у нас із водою? — поцікавився Голден.

— Увесь день пролазив між палубами, закрутив