Читати книгу - "Пріоритет кохання, Вікторія Грош (Rouce)"

— Доброго ранку — сказала я, чоловік до мене розвернувся та на всі свої тридцять два посміхнувся.

— Доброго. Ти ж не проти, що я ось так хазяйную на твоїй кухні?

— Не проти — сказала я, а він підійшов до мене та дав мені чашку кави.

— Що сьогодні робитимеш?

— Не знаю... м, яка смачна кава.

— Дякую.. Якщо ти не знаєш, що робитимеш, то я пропоную день провести зі мною. Ну, якщо ти не проти моєї компанії.

— Аж ніяк не проти. То що робитимемо?

— Як на рахунок погуляти вуличками Львова? Погода сьогодні хороша — я подивилась у вікно. Погода дійсно хороша, щоб погуляти — а після зайдемо у якийсь ресторанчик та пообідаємо.

— Із задоволенням прийму твою пропозицію — він підсів до мене ближче та поцілував мене у губи.

— Тоді збираймося та йдемо.

Ми з ним одяглись та пішли гуляти цими знайомими вуличками Львова. Колись я так само гуляла з Андрієм. Хоч і йду біля Арсена та покою мені не дають думки про Андрія. Ну, як так можна. Так й хочеться кричати “Йди з моєї голови!” але не виходить.