Читати книгу - "Царська рокіровка, Мелхіор Медар"

Вони розділили територію досліджень на чотири сектори: будинок, домашня студія, сад і садовий павільйон. Перед воротами асесор провів останній інструктаж, наказавши агентам: спочатку намалювати всі сектори на карті, потім сфотографувати їх, а потім обшукати з собакою. Тільки після цього слід приступати до перегляду. Підозрілі предмети спочатку необхідно описати та, за потреби, сфотографувати, а вже потім охороняти. Це стосується всіх зразків письма, зразків волосся, слідів присутності жінок, предметів, що підтверджують присутність на території інших осіб, крім господаря, абсолютно всіх документів, переважно листів і дагеротипів. Шукайте будь-які предмети, які могли бути пов’язані з вбивством, наприклад ножі, іншу холодну та вогнепальну зброю. Необхідно знайти кожен слід крові, що зберігся. Після завершення обшуку відвезіть необхідне до поліцейського відділку. Залиште одного дільничного для охорони майна. Дайте йому собаку стерегти сад.

Асесор визначив собі – як найцікавішу і найскладнішу ділянку – павільйон у саду. До нього приєднався жандарм, який, як тільки вони залишилися наодинці, чітко поставив певні умови:

– Просимо взяти до уваги, що матеріали щодо підозрюваного за період до його поселення у Варшаві належать до нашої компетенції. Те саме стосується всіх його подальших контактів із чужими країнами чи перебуванням тут іноземців. Ці сліди залишаться виключно в нашому розпорядженні, тобто Третього відділення.

– Добре, добре, не нервуйте, — не дуже люб’язно відповів поліцейський. – Сфотографуйте вхідні двері… – звернувся він до урядового фотографа.

Вони зайшли до прихожої, де й досі лежала знаменита рукавичка. Огляд маленького приміщення не зайняв багато часу, але наступна частина павільйону – величезна темна кімната, повністю позбавлена ​​вікон – значно затягнула роботу. Їм довелося викликати хіміка, при чому офіцер наполіг, щоб експерт прибув з їхнього департаменту. Минуло дві години, перш ніж той з'явився.

– Серед хімічних речовин шукайте також те, що можна використовувати в якості симпатичних чорнил! – наказав йому жандарм.

Експерт голосно розсміявся:

– Пан жартує? Адже в такій лабораторії практично всі реактиви можуть служити еквівалентом такого чорнила! Мені потрібні більш конкретні вказівки.

Офіцер замовк.

Пізніше вони втрьох разом обшукали темну кімнату та дві інші кімнати – одна була свого роду театром, де знімали фотографії, а інша була складом/сушарнею. У всіх кімнатах знайшли фотограми, дагеротипи, целулоїдні плівки та посріблені пластинки.

– Професіонал. Високий клас… – констатував експерт. – Використовував усі відомі методи: мокрі та сухі скляні пластини. Розробляв пласкі та рулонні плівки. Працював із хлористим і бромистим сріблом. Займався платинотипією і тальботипією[24], і навіть робив літографії для плакатів, у тому числі й кольорових! – Він довго і із заздрістю в голосі пояснював свою думку. – Мало знайдеться рівних йому у всьому царстві… Можливо, навіть у Петербурзі такого не знайдеться!

Усі кімнати були сповнені увічнених образів, більшість із них були каталогізовані та описані.

– Ідіть сюди! – досвідчений офіцер покликав фотографа та агентів у сушильне приміщення. Він показав на маленькі дверцята, приховані під шпалерами і замасковані. Блиснув магній. Коли дверцята відкрили, виявилася шафа, вщерть заповнена цікавими для слідства матеріалами. До доказів вони приєднали все, що там знайшли – сотні фотограм, зроблених різними техніками протягом багатьох років, і всі були порнографічними. Було видно, що автора особливо приваблюють збочення, пов’язані із заподіянням болю.

– Це матеріал, який прослужить роками для багатьох поліцейських різних країн, – кинув хімік.

Ніде в павільйоні не знайшли слідів підривної, політичної чи шпигунської діяльності – розчарований жандарм рушив до будинку, в якому теж вівся обшук, а хімік поїхав екіпажем до себе.

Окрім рукавиці з кігтями, поліція також вилучила закривавлений одяг – судячи з його розміру – який належав фотографу, різний підозрілий посуд, кілька клейонок з дивними плямами та металеву пляшку з гвинтовою кришкою, наповнену азотною кислотою, вкриту воском зсередини. Коли вони закінчили виносити відібрані речі з павільйону, саду та будинку, один із поліцейських, бажаючи закрити штори, які були відсунуті на час обшуку в павільйоні, спіткнувся об невеликий килимок, який лежав у приміщенні для зйомок. Під ним було виявлено кришку люку. Під фото студією було невелике приміщення, і для обшуку в ньому викликали і лікаря, і знову ж таки хіміка. Невеликий, хоча високий і сухий, льох був перегороджений полицею. У першій частині був стіл з мармуровою стільницею. На полицях стояли банки з препаратами у формаліні. Лікар ідентифікував деякі з відсутніх органів у жертв, які перерахував експерт. Але препаратів було значно більше… Лікар також констатував – після вибору інструментів у шухляді мармурового столу – що препарати виготовлялись на його стільниці. Хімік це підтвердив – над столом, серед банок і пляшок, були лише речовини, які використовуються для консервування та фарбування.

За перегородкою у вигляді полиці містився архів дагеротипів органів, виставлений у баночках — на різних стадіях підготовки. Там стояла шафа з особистими документами власника прохекторіума. І колекція копчених людських вух. Нарешті жандарм знайшов собі поле діяльності. Хімік із сарказмом повторив думку, наведену "Кур'єром Варшавським": зрозуміло, що дагеротипія є чудовим методом фотографії – лише з її допомогою можна робити чудові портрети трупів[25], а "праці", знайдені тут, підтверджують попередні припущення. Він також додав, що від дагеротипи "випромінюють спокій, але це спокій моргу"...

Пошуки завершилися пізно ввечері, але вони були результативними. Навіть агенти, які витратили на них цілий день, не скаржилися. Щоб вивезти докази, зібрані в павільйоні, були потрібні два екіпажі і пара агентів, а пізніше, у поліцейському відділку, їхнім описом зайнялися четверо поліцейських з кримінального відділу. І вони працювали два тижні!

Вже з поліцейського відділку, о пів на одинадцяту ночі, асесор подзвонив до палацу генерал-губернатора:

– Ми закінчили, ваше високопревосходительство – тепер я можу доповісти по справі. Дві кімнати, повні доказів… Жандарми теж знайшли собі матеріал… Так точно… Звичайно. Завтра вранці я підготую рапорт і буду о дев’ятій. Доповідь закінчена, – і він поклав слухавку.

Коротку записку про обшук він надіслав таємному радникові — той мав її отримати наступного ранку, щойно з’явиться на роботу. Втомлений Пулавський голосно позіхнув.

– Одне слідство завершено. Але що з другим злочинцем? Чи злочинцями? З першим убивцею тепер розберуться інші. Треба обов'язково дізнатися, звідки взялася така кількість препаратів… Ідентифікувати всі фото… Знайти людей, що на них зображені… Скільки з них ще живі?