Читати книгу - "Джерело, Ларія Ковальська"

     Літо підходило до закінчення. А Тарас все чекав на Соломію. Цього разу знову до нього приєдналась Зірка. Він, як завжди, пригостив її смаколиками.

- Ех, Зірко, - звернувся він до коня, - скоро осінь. А за нею й зима прийде. Замкнуть тебе у стайні, а я все одно приїжджатиму сюди. Можливо, не так часто, але приїжджатиму. І коли вона таки прийде, то обов’язково навідаємось і до тебе.  Ні. Не просто навідаємось, а заберемо тебе до себе. Бо Соломія повернеться назавжди. І ніколи більше не залишить нас. – Раптом Зірка підняла голову і голосно заіржала. – Зірко, що з тобою? Тебе хтось налякав? Ти що автобуса злякалась?

     Тарас побачив, що рейсовий автобус зупинився біля центральної дороги і звідти стали виходити люди. Раптом Зірка, облишила свої смаколики, щодуху помчала туди. Тарас не міг зрозуміти що сталось, та йому стало цікаво і він теж повільно пішов туди. Тим часом автобус поїхав далі, а пасажири стали розходитись. Зірка вже зупинилась і стояла на місці. Тарас помітив, що до неї йде якась дівчина у білому спортивному костюмі і такій же кепці. Дівчина підійшла до коня і обійняла його, а він поклав голову їй на плечі.

-Невж е це… Соломія? – Вголос промовив Тарас. – Зірка відчула її, а я – ні.

Тарас рішуче пішов вперед.

- Соломіє, це ти? – Невпевнено сказав він, коли вже був майже поряд із нею. 

    Дівчина озирнулась, відпустивши коня. Потім зняла свою кепку, звільнивши від неї своє довге золотисте волосся.

-   Так, я. – Кинула на нього погляд смарагдових очей і зашарілась, як це вміє тільки вона.

- Ти не змінилась, Соломіє! – Захипливо мовив Тарас.

- А що ти тут робиш, Тарасе? – Спитала вона.

- Ми із Зіркою чекали на тебе! – Була відповідь.

- Так. Я приїхала побачити Зірку і… Автобус поїхав в сусідні  села, він буде повертатись через годину і я поїду ним назад.  – Дівчина закліпала очима і Тарас зрозумів, що на них ось-ось з’являться сльози. А цього він допустити не міг. Тому вирішив рішуче діяти.

- Ні. Не цього разу. – Він підійшов до дівчини і підхопив її на руки.

- Тарасе, що ти робиш? – Здивовано спитала вона.

- Ти нікуди не поїдеш! Ми із Зіркою не відпустимо тебе.

- Тарасе, ми продали будинок біля лісу, мені не буде де переночувати!

- А от про це можеш взагалі не хвилюватись! Ходімо, Зірко!

- Тарасе, відпусти мене, будь ласка, нас побачать люди… - Соломія була здивована і навіть шокована, бо раніше Тарас ніколи так розкуто себе не поводив.

- Гаразд. Тоді пересідай на Зірку, а вона тебе відвезе туди, куди треба.

- Тарасе, я не знаю…

    А я знаю, що цілий рік чекав на тебе і більше так не хочу! Тому поїхали!