Читати книгу - "Приручити Дикого, Анна Лященко"

Раян

- Вибачте, принц, я хотіла вам подякувати. Вчора ви мене врятували! І я хочу попросити вибачення за поведінку мого дядька, він не все бачив і не правильно зрозумів Ваш маневр!

І все???

Дрібна налетіла на мене як вихор, пробурмотіла слова подяки та помчала геть! Ще й дядька свого приплела!

Ось так просто, розгорнулася і пішла?! І це після того, як при зіткненні ініціалізувалась наша Істинність?

Мене від цього контакту пробило наскрізь, до зірочок в очах! Це неймовірні відчуття! Мільйони голок пронизали тіло, викликавши тремтіння і внутрішній жар. Карада ж не могла цього не відчути? Та я бачив по її очах, що вона відчула те саме!! І після цього просто втекла? Карада мене боїться? Або настільки прив'язалася до триклятого Дикого, що через любов до нього готова відкинути Дар Богів??

Та що ж у голові у цієї дівчинки! Прив'язатися до тупого дикого ящера та ігнорувати принца Диких Земель? Стоп, адже я є той самий дикий ящір. Карада любить мене! І боїться теж мене.

Я зовсім заплутався.

Підозрюю, що в Каради та сама проблема.

Кай

Сьогодні я переконався, що Рік знаходиться на своєму місці. Він – природжений викладач! Після того, як ректор розібрався зі вчорашньою подією, він так відчитав усіх учасників інциденту, що навіть я перейнявся, і подумки пообіцяв, що більше ніколи так робити не буду і навіть готовий був підписати відповідне зобов'язання! І тільки вже вийшовши з кабінету, задумався, а я тут до чого?? Залишається тільки порадіти, що Рік не підсунув мені під шумок розпорядження про списання всіх моїх коштів із банківського рахунку на користь Академії або взагалі якогось притулку для дракончат, що втратили батьків.

Але так чи інакше мети було досягнуто: винного знайдено і з мого принца зняли всі звинувачення. Всі учасники розбору польотів покинули кабінет ректора, і я поспішив йти разом з ними.

Тим більше, що напевно Раян намагатиметься усамітнитися з винуватцем вчорашньої події. Так воно й сталося, але їхня розмова закінчилася, перш ніж я встиг втрутитися і, всупереч моїм очікуванням, обійшлося без кровопролиття.

Щоправда, мене здивував дещо спантеличений вигляд принца після розмови з Торро, але я встиг навести довідки й з'ясував, що розв'язувати проблеми у словесній формі з ним – дурна витівка, а застосовувати фізичну силу на очах у свідків принц не стане.

Так що я отримав задоволення, спостерігаючи за емоціями принца. Злість змінилася здивуванням, потім нерозумінням і насамкінець Раян виглядав так, ніби він зрозумів, що його обдурили, але не зміг вловити, в який момент і як саме. Спостерігати за принцом було весело, але головне, що цього разу він не намагався нікого покалічити.

Торро пішов, а Раян ще якийсь час стояв здивований, поки на нього на повному ходу не налетіла Карада. Та… Навіть я це бачив!! Якщо Рік дізнається, що я цього припустився, він мене точно приб'є. Хоча, завадити ініціалізації Істинності за безпосереднього контакту – неможливо.

Ось тільки, судячи з того, як Карада втекла, і принц залишився здивований (точно не його день сьогодні), дівчина не зрозуміла, що сталося. А значить, проблем у мене, як у наставника принца, менше не стало.

Карада

Після нашої зустрічі з принцом я ніяк не можу прийти до тями. Чи ці мої болючі відчуття – наслідки пережитого вчора стресу? Я не в змозі заспокоїтись і мене весь час перетрушує. А ще мені здається, що в мене горять щоки.

- Що, і ти не втрималася і закохалася в цього золотого красеня? Так ось, зарубай на своєму довгому носі — він МІЙ! Ще раз побачу твоє кволе тільце поряд з МОЇМ принцом, і доведеться тобі поміняти зачіску. Від твоїх огидних кучериків і сліду не залишиться! Ще й подякуєш мені потім!

Визнана перша красуня курсу — Ельвіра з Роду Смарагдових Драконів, не пропустила можливості зачепити мене.

- Перш ніж підкочувати до мого принца, подивися на себе в дзеркало! Так він ніколи не погодиться з такою, як ти звернутися при свідках! Уяви себе поряд із Золотим Драконом – пісочна!

Як би мені не було неприємно це визнавати, але все це справді так — я дрібна і зовсім не гарного забарвлення, хоч і успадкувала від батька червоний гребінь та металевий відблиск луски. Але видно це, на жаль, лише на яскравому сонці, якого в Диких Землях майже не буває.

Ельвіра права... Смарагдовий відтінок її луски приємний для очей й у будь-яку негоду, і взимку зігріватиме погляд принца Диких Земель. І я бачила їх поряд, вони справді підходять один одному – Золотий дракон та Смарагдова дракониця. 

- Я не претендую на твого блискучого, як ялинкова іграшка, принца. Забирай та насолоджуйся. Дивись, не сильно втомися, натираючи його золоту луску!

Здавлений сміх пролунав за моєю спиною. Я різко обернулася, щоб осадити зухвальця, але зіткнулася поглядом з Раяном, який давився сміхом, дивлячись на мене. Я уявила собі, як безглуздо виглядаю з червоними щоками й очима, що горять люттю, але взяла себе в руки та недбало кивнула в бік принца:

- А ось, до речі, і він, можеш братися до полірування. - Окидаю їх зневажливим поглядом і, намагаючись стримати сльози, гордо йду.