Читати книгу - "Донька від Люцифера, Ірина Скрипник"

31-й тиждень моєї вагітності розпочався з ночі, коли Міхаелю снилися жахи. Ніч була тихою. Темрява поглинала кімнату. Лише місячне світло слабко проникало крізь фіранки, створюючи химерні тіні на стінах. 

Спочатку я намагалась його розбудити, але сон Міхаеля завжди був занадто міцним. В ту ніч його обличчя було особливо змучене і напружене. Він постійно крутився в ліжку, і я відчула, як моє серце стиснулося від співчуття. Я обійняла його, наскільки це дозволяв мені розмір мого живота, намагаючись передати йому хоч трохи свого спокою. Його тіло було гарячим і тремтячим, але з кожною хвилиною, проведеною в моїх обіймах, він ставав спокійнішим. 

Я стала прислухатися до тих небагатьох слів, які він час від часу вигукував. Його голос був приглушеним і змученим, наче він боровся з якимись невидимими ворогами. Ближче до ранку пазл нарешті склався. Я дізналась і про Творця, і про Латерію, і навіть про те, що якщо він не припинить супротив, то може загинути. 

Світло вже почало пробиватися крізь вікна, і я відчула, як моє серце важчає від розуміння того, через що йому доводиться проходити. Не дивно, що він нічого мені не розповідав. Якби я все це знала від самого початку, навряд чи змогла так довго виносити дитину. Проте зараз, навіть якщо щось станеться і в мене почнуться передчасні пологи, у Меліси буде доволі великий шанс вижити. Тож своєї головної мети Міхаель таки досягнув…

Навіть соромно перед ним стало, що я сумнівалась в ньому. Він, схоже, ніколи не сумнівався в мені і в тому, чи правильний вибір зробив. 

Я провела рукою по його щоці, відчуваючи легку щетину під пальцями. Його шкіра була теплою і м'якою на дотик, і я відчула, як він трохи розслабився від мого дотику. Потім відкрив очі і почав вдивлятися в моє обличчя. Його погляд був трохи розмитий після сну, але в ньому все одно світилася його любов. Я посміхнулась у відповідь і взяла його за руку, відчуваючи його сильну і впевнену долоню в своїй. Провела його рукою по своїй шиї, відчуваючи, як його дотик залишає приємний теплий слід. Потім опустилась вниз до грудей, де його пальці легенько ковзнули по моїй шкірі, викликаючи у мене хвилі приємних відчуттів. Він також опустив погляд до грудей, і краєм ока я помітила, як із-за спини невпевнено показався його хвіст. Я потяглася до його губ, відчуваючи, як моє дихання стає глибшим.

——— Знаєш, це трохи жорстоко з твого боку, — прошепотів він, коли я наблизилась до його обличчя.

——— Просто поцілуй мене, — відповіла я і почала рукою шукати того хвоста, відчуваючи, як його дихання стає все важчим.

Сонце було вже високо, коли ми сиділи на кухні, немов нічого не сталося. Світло проникало крізь великі вікна, заливаючи все золотистими променями, які ніби танцювали на поверхні столу і підлоги. Запах свіжозвареної кави наповнював повітря, створюючи відчуття затишку і домашнього тепла. Кухня була обставлена простими, але елегантними меблями, з дерев'яними полицями, на яких стояли різнокольорові банки зі спеціями, і великим обіднім столом в центрі.

Ми обидва насолоджувалися цим ранком, але його очі виказували занепокоєння. Несподівано Міхаель сказав, що його увесь день не буде і запитав, кого б я хотіла сьогодні бачити собі в компаньйони. Я відповіла, що нікого. Він здивовано глянув на мене. Його брови піднялися вгору.

——— Думаєш, я не помітила, що ти час від часу намагаєшся читати мої думки? Або що підглядаєш за тим, що я роблю, коли тебе не повинно бути поруч? Не кажучи вже про те, що можеш в будь-який час прийти у невидимій подобі і просто ходити всюди за мною? — відповіла я, намагаючись говорити спокійно.

Він винувато опустив очі і спробував виправдатися:

——— Це все заради вашої безпеки… Я маю бути впевненим…

——— Я знаю, але сьогодні я справді хочу побути сама. — Поштовх в животі, я посміхнулась. — Гаразд, не сама. Удвох з тобою, Мелісо, — і провела рукою по животу, відчуваючи легкий рух дитини всередині. 

Відчуття було теплим і ніжним. М'який поштовх зсередини нагадував мені про нашу близькість. Ну, звісно, куди ж я тепер піду без неї? Скоріше б вже її побачити…

Того дня я вирішила, що було б непогано відновити свої тренування з виклику магічних тварин. Відчуваючи потребу у фізичній активності і магічній практиці, я зрозуміла, що це допоможе мені зосередитися і відволіктися. До того ж, це точно піде на користь і мені, і дитині. Тож щойно Міхаель зник, я одяглася якнайтепліше і вийшла на вулицю. Морозне повітря обіймало мене, освіжаючи і пробуджуючи.

——— Гаразд, Мелісо, — пробурмотіла я собі під ніс, — настав і нам час стати вже хоч трохи сильніше. Не можна завжди примушувати нашого тата все робити самому.

Сказавши це, я направила руку вперед і раптом відчула, як невідоме тепло почало огортати моє тіло. Моє дихання стало глибшим. Магія почала протікати через мене, наче потік енергії, що зародився десь глибоко всередині. Моя долонь засвітилась, і з неї з'явився яскравий промінь світла. Коли він зник, я побачила перед собою велику напівпрозору змію. Її тіло блищало, переливаючись різними кольорами, немов відбиваючи світло тисячі зірок. Вона опустила голову і прошипіла:

——— Дозвольте служити вам, володарко!

Я провела руками по животу, намагаючись привернути увагу дитини, що сиділа там. Мої долоні ковзали по округлій поверхні живота, відчуваючи тепло і м'якість шкіри, зосереджуючись на кожному маленькому поштовху, що нагадував про присутність Меліси.

——— Це ти зробила, Мелісо?

Поштовх ногами. Відчуття було настільки виразним, що я мимоволі посміхнулася. Кожен її рух всередині мене здавався мені дивом.

——— Тоді не дивно, чого богиня смерті так сильно боїться твого народження. Якою ж силою ти володітимеш, коли виростеш! — промовила я, відчуваючи, як мої слова набувають ваги. 

Моя уява малювала картини майбутнього, де наша дитина зростає, як сильна і могутня захисниця нашого світу. Я відчувала гордість і захоплення, розуміючи, що вона має неймовірний потенціал. Ця сила, що вже проявлялася навіть зараз, коли вона ще не народилася, вражала мене. Відчуття, що ти носиш всередині себе істоту, здатну змінити світ, було неймовірним. Тепер мені ще більше захотілося побачити її, притиснути до себе і відчути цей зв'язок ще сильніше.