Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

шал, любовне засліплення. Одна з таких знаменитих апсар на ім'я Мена спокусила не менш знаменитого мудреця Вішвамітру й народила від нього дочку Шакунталу, героїню славнозвісної драми середньовічного поета Калідаси (V ст.) «Абгіджняна Шакунталам» (досл. «Упізнана Шакунтала»), більш відомої просто як «Шакунтала». Цей твір настільки захопив українського композитора й письменника Гната Хоткевича, що він ще в 20-ті роки переклав його українською мовою, а на тему Шакунтали написав 27 музичних творів різного жанру. Саму ж легенду про Шакунталу, вміщену в «Махабгараті», яка стала основою для Калідасового твору, переклав українською із санскриту перший український санскритолог Павло Ріттер (1872–1939). <114>

Цікаво, що ім'я Вішвамітра також засвідчене в боспорських написах, причому приблизно в той самий період, що й ім'я Камасарія // Комосарія. Один із написів, а їх усього два, знайдений у Керчі 1901 року, відноситься до IV ст. до н.е. Другий датується ІІІ ст. до н.е. (КБН, 176; 188). На Чернігівщині є річка й місто Мена, що показово в плані зв'язку апсар з водами (Мена якраз і була апсара) і з тим, що українські сівери виявляють спорідненість з індійськими сувірами (див. статтю «Індійські сувіри, українські сівери та кімерійці»).

Не можна виключати й того, що ім'я Камасарія/Комосарія — певна видозміна жіночого імені Камешварі. Як Шіва має імена Махадева і Махешвара, так і Кама, одним із імен якого є Камадева, теж може мати ім'я Камешвара. Ім'я Махадева означає «Великий бог», а Махешвара — «Великий владика», тож ім'я Камадева відповідно означає «Бог Кама» або «Бог кохання», а Камешвара — «Владика Кама» або «Владика кохання». Ім'я дружини Шіви-Махадеви та Шіви-Махешвари — Махадеві й Махешварі, тож якщо Кама має імена Камадева й Камешвара, то дружина його має називатися Камадеві й Камешварі. Імена Махадеві й Махешварі відповідно означають «Велика богиня» та «Велика владичиця», тож імена Камадеві й Камешварі означатимуть «Дружина Ками» або «Богиня кохання» та «Дружина владики Ками» або «Владичиця кохання».

Крім того, ім'я Камешвара має Кубера — бог-охоронець земних скарбів і північної сторони світу, покровителем якого і сусідою по горі Кайласі, де обидва проживають, є Шіва. Кубера вважається сином знаменитого мудреця-ріші Вішраваса й зведеним братом Равани-Ревуна, того самого, що викрав у царевича Рами його красуню-дружину Сіту з лісу Дандака, за що й довелося врешті-решт накласти головою, вірніше, головами, бо їх у нього було аж десять. Кубера спершу сам був володарем Ланки, держави-столиці посеред моря, але її у нього відібрав Раван, який і тримав тут полонянку Сіту.

Кілька слів варто сказати й про саме слово шара, яке, схоже, широко відбите в українських прізвищах та назвах. Маємо на увазі прізвища Шарко, Шарук, Шарій, Шаровський, Шарченко, Шаравара та інші. А також населені пункти Шаргород, Шарин, Шарівка (на Харківщині засноване, як свідчать джерела, осавулом Охтирського полку М. О. Шарієм), річки Шарка, Шарівка, Шаринка, Шарай, Шарапан, Шараварівка в різних регіонах України (СГУ, 618).

Первісне значення слова шара в санскриті — «очерет», «комиш», а оскільки саме з очерету робилися стріли, то з часом слово прибрало значення «стріла». У цьому значенні воно творить різні терміни, переважно військові: шарасана — «лук», шарадгі — «сагайдак», «колчан», <115> шаравара — «сагайдак», а також «щит», «панцир», бо, очевидно, й щити колись робилися з очерету.

Епітет Шарва — «Озброєний стрілами» має Шіва, сліди поклоніння якому бачимо по всій Україні, а його син Сканда, через якого Шіва спопелив Каму, має епітет Шараджанман — «Народжений в очереті». На березі ріки Шараю, назва якої означає «Очеретяна», «Комишова», стояла (і досі стоїть) Айодг’я, столиця Рами, уславленого героя «Рамаяни», яка виявляє багато спільного з українським фольклором, звичаями та уявленнями. Показово, що на Дніпропетровщині є дві річки Шарай, а неподалік — річка Стрільцева. А в Богодухівському районі на Харківщині — річка Шарівка і поруч — річка Стрілиця; у басейні Сіверського Дінця — болото Стрілецьке, а поруч — річка Комишна (СГУ, 266, 534, 618). Зрозуміло, що таке сусідування близьких за значенням назв не випадкове.

У місті Шараваті, досл. «Очеретовиця», «Комишовиця» або «Стріловиця», правив Лава, син Рами. Ім’я Шарабганга мав мудрець, якого відвідував Рама в священному лісі Дандака під час вимушеного 14-річного вигнання. Знаменно, що своя Дандака є і в Україні, на південному березі Криму, і що нині вона називається «Очеретяна/Комишова бухта».

Досить рідкісне в українців прізвище Шаравара вперше згадується в «Реєстрі Війська Запорозького 1649 року», де його має козак Варвинської сотні Прилуцього полку Петро Шаравара (РВЗ, 443). Воно може пояснюватись у світлі санскритського шаравара — «сагайдак» (СРС, 637), тим більше, що українцям знайоме прізвище Сагайдак, а особливо — Сагайдачний. Проте прізвище Шаравара може тлумачитися і як Стрілець, виходячи з того, що в тому ж санскриті вара виступає і в ролі суфікса, тотожного українським суфіксам на означення діяча. Наприклад, санскр. мінавара — «рибалка» (від міна — «риба»), бгілавара — «лчник» (від бгіла — «лук»), веллавара — «списник» (від велла — «спис»). Тож до цього ряду природно стає і шаравара — «стрілець» (від шара — «стріла»). І в такому разі прізвище Шаравара, з яким, певно, споріднені прізвища Шарварок, Шарварко тощо знаходить свого семантичного двійника — прізвище Шарій. Обидва прізвища, отже, означають Стрілець і є суто козацькими, хоча можуть означати й стрільник, тобто «виготовлювач стріл». До речі, в тому ж Прилуцькому полку, де засвідчене прізвище Шаравара, окрім прізвищ Шарко та Шарченко, наявні й прізвища Стрілець, Стрільник, Стріленко й Стрільниченко.

Вражає величезна кількість українських назв на означення річок, струмків, боліт, ярів і населених <116> пунктів, похідних від слів очерет і комиш. Серед них, як бачимо, збереглися й реліктові, похідні від шара — «очерет», «комиш». І як знати, чи не спрацювала в незабутнього Олеся Гончара, залюбленого в Індію, глибинна пам’ять коли він давав своїй відомій збірці таку поетичну і таку незвичну назву — «Чари-комиші». <117>

Топонімія
Чигирин — місто священної чакри

Чигирин — оспівана Тарасом Шевченком козацька столиця часів Богдана Хмельницького,