Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

За кілька днів рани на моєму тілі зарубцювалися, синці перестали страшенно боліти. На щастя, за мною є кому доглядати. Феня зображує роль турботливої доглядальниці, готує відвари, годує гарячим, розтирає. На якийсь час я дозволяю йому ходити у своєму образі, так простіше, та й вибору у мене особливо немає.

По телефону спілкуюся з Дайною щодня. Вона чекає мого переїзду, а я відлинюю під різними приводами. Доводиться відмовлятися від зустрічей, хоча я й могла б створити ілюзію, що в мене все добре, ніяких синців та подряпин, але пересуватися мені складно, десь під ребром усе ще болить.

Вночі я сплю неспокійно, мозок не може повністю вимкнутись. Я більше не почуваюся в безпеці навіть удома.

- Есмо! Есмо, ти спиш? Дівчинко моя, відповідай мені? Що з тобою трапилося?

- Енді? Що ти тут робиш?

- Я сумував за тобою.

Він обіймає мене, притискає до себе. Я відчуваю тепло його тіла, наповнююся силою та спокоєм.

- Енді, - мої груди здавили сльози, - Енді…

Я так хочу, щоб він мене більше ніколи не відпускав. Я вже плачу на його грудях, притискаюся як кошеня до теплого місця.

- Не йди, Енді, залишся зі мною, будь ласка.

- Есмо, дочекайся мене, дівчинко моя, дочекайся... - легкий поцілунок залишився на моїй скроні.

Схоплююся з ліжка, але поряд нікого. Кімната у повній темряві. Я важко дихаю, серце б'ється, ніби йому мало місця в грудях. Включаю нічник, озираюсь. Феня спить під захисним куполом-невидимкою. Тиша. Це був сон чи марення втомленої підсвідомості. Зі мною це почало повторюватися частіше.

Знову опускаю голову на подушку, приглушую світло повністю, чекаю настання сну, навіть баранчиків рахую. Тільки мультяшні образи не затьмарюють різні вульгарні думки. Мабуть через те, що я давно сексуально не розряджалася. Навіть у побитому стані моє тіло прагне ласки та кохання.

Лежу нерухомо, в голові голос Енді, його посмішка, гарні вилиці та мужнє підборіддя. Я відчуваю, як він гладить мене по волоссю. М'яко, ніжно, із турботою. Я посміхаюся із заплющеними очима, боюся злякати видіння. Він сів на край мого ліжка, дивиться, як я сплю. У кімнаті темно, хороша, тепла атмосфера. Я точно знаю, що небезпека зараз мені не загрожує.

- Енді, не йди, будь ласка, - я присіла на ліжку поряд з ним, тягнуся до нього руками, пірнаю в теплі обійми. Я розчиняюсь у ньому. Сильні руки мене притискають себе, погладжують спину, голову. Я льну до нього, щоб відчути кожною клітиною. По тілу розливається важке очікування близькості. Усього секунда мені потрібна, щоб сісти на нього верхи. З чоловічих грудей виривається стогін. Я шукаю стегнами його збудження. Так, він теж шалено мене хоче. Руки продовжують блукати моїм тілом, але вже сміливіше. Права долоня прослизнула під піжамну сорочку і навпомацки знайшла груди.

- О, Енді, я так чекала на тебе, - шепочу біля його грудей, прикладаю голову до плеча. Не знаю, мене зараз більше криє від збудження чи ніжності. Ці почуття мене наповнюють, вони начебто стали мною.

Чоловіча долоня продовжує вивчати мої груди, м'яко пестить соски. Я хочу його поцілунків, хочу відчути його приємний язик у роті. Сама вожу руками по широких плечах, нетерпляче розстібаю гудзики, погладжую тверді чоловічі груди, пальцями перебираю пасма волосся. Він здригається від моїх дотиків, важко дихає і ще більше збуджується. Я вигинаю спину йому назустріч, притискаюся стегнами щільніше, відчуваючи, який він великий і твердий.

Наші сорочки вже розстебнуті, я трусь об чоловічий торс голими грудьми, рухаю стегнами ритмічно, натираючи збуджений член.

- Енді, поцілуй мене.

І наші губи змикаються. Він цілує мене наполегливо, жадібно, ніби давно цього хотів. Я втрачаю контроль. Стегнами вожу по збудженому члену, вже хочу вивільнити його з-під одягу, якнайшвидше відчути його всередині. Я знемагаю від очікування, потопаю в ласці. Його рухи сповнені ніжності, а мені хочеться швидкості, стрімко злитися з ним, осідлати, як свого особистого коня і скакати на ньому всю ніч.

Його губи… Щось із ними не так… Чи це мої власні розпухли, тому його здаються тоншими. Цілує він мене по-іншому, але теж приємно.

- Енді…

Його руки підхоплюють мене з надзвичайною легкістю. Я вже лежу на спині, а він схилився наді мною. Цілує мою шию, проводить рукою по талії, опускаючись до стегна. Піжаму вже наполовину знято, але він все ще в штанах. Тільки ремінь вільно бовтається, ніби дражнить мене.

- Есмо, я так тебе хочу, Есмо…

Збуджений чоловічий шепіт доноситься до мене здалеку. Я продовжую танути від дотиків.

- Ти справді цього хочеш, Есмо?

- Так, Енді, будь ласка.

Поцілунки тривають довго. Мені вже хочеться кричати від бажання. Я його підганяю своїми рухами, але він не поспішає, чогось чекає. І знову ці губи… М'які та тонкі. Що ж із ними не так?

- Есмо, - голос звучить дивно, я не можу його переплутати, не можу забути ту оксамитовість, з якою він зі мною розмовляв. Зараз голос інший, надто збуджений, спантеличений, нерішучий, мелодійний, але теж дуже знайомий.

Ще кілька поцілунків покривають моє тіло і я розумію.

- О Боже! - блискавично переміщаюся до дверей, одночасно включаючи світло у всій квартирі.

Чоловіча фігура вже у вертикальному положенні. Вигляд розпатланий, волосся скуйовджене, сорочка розкрита, штани ледве утримуються на стегнах. В області паху виділяється помітний горбок, який я оцінила, як великий і твердий. Переді мною стоїть… Елім.

Жбурляю в нього все, що трапляється під руку. У хід пішли всі подушки з дивана, книги зі столу, якісь коробки, сумки, одяг. У мою руку прилетіла бита. Сама не зрозуміла, де я її зараз відкопала, але виглядає зовсім не ілюзорно, загрозливо. Я перемістила її в свою руку, тільки звідки, не знаю. Застигла в нападній позі. Моя увага на напівголому чоловікові.

- Якого біса ти тут робиш?! - я готова налетіти на нього з тією самою битою, колошматити з усієї сили, аби витрусити з нього і з себе це дике бажання, яке хвилину тому володіло обома.