Читати книгу - "ВІртуозна Гра, Оскар Бласт"

- Вони далеко не втечуть, - задоволено промовила пані Гроса, клацаючи щось на телефоні. – У нашому домі ліфт не такий крутий, як у вас, - жінка підморгнула Платону. – Він зараз раптово застрягне. Мої хлопці вже під’їжджають до будинку. 

Платон відхилив одну з тонких довгих планок жалюзі й виглянув у вікно: з поліцейської машини біля під'їзду пані Гроси якраз вибиралися двоє стражів порядку, синя мигалка блимала й періодично пронизувала темну вулицю потойбічними спалахами. 

- Їх заарештують? – спитав Платон. 

- Затримають на кілька годин. Вони ж нічого не порушували, - знизала плечима жінка. - Думаю, в них є гарна легенда про те, як вони спостерігали за зорями в телескоп із даху нашого будинку. Я спеціально дозволила їм вийти з моєї квартири. Не хочу світитися. Але те, що вони зараз всі в червоній фарбі, пояснити буде нелегко. Це дасть час визначити, хто вони й звідки. І ми з тобою дізнаємося, як звати наших горе-шпигунів насправді і чому вони товклися в моїй квартирі. Хлопці скинуть мені пізніше файли. Але не думаю, що ті багато знають. Проте в мою квартиру точно більше не поткнуться, - пояснила пані Гроса. – Ось, увімкнула, нарешті, своїх роботів-прибиральників, - помахала вона телефоном перед Платоновим носом. – Якраз до ранку все буде там чисто, комар носа не підточить. А переночую, як і домовлялися, в тебе, Платоне! Втомилась я, показуй, де можна відпочити? 

Незабаром пані Гроса мирно посопувала в сусідній кімнаті з Бомбусом під боком, а Платон, нарешті, добрався до компа, щоб переглянути результати другого рівня Віртуозної Гри. Якраз було десять хвилин по опівночі і перші підсумки організаторів гри з’явилися на їхньому офіційному сайті. 

Кількість гравців відчутно поменшала. Рахунок пішов уже не на мільйони, а на тисячі. Хлопець швиденько переглянув через пошуковики, чи перейшли на третій рівень його батьки та деякі друзі й знайомі. 

Батько красувався у списку вибулих із гри, а от мама пройшла далі. Платон не здивувався, бо крафтіння та «пісочниці» батько ненавидів. Вважав, що вони своїм примітивізмом та схематичністю псують естетичне сприйняття. Навіть був час, коли маленькому Платону заборонялося грати в такого типу ігри. Фокс, Фред та кілька співробітників з роботи пройшли далі. Своє прізвище Платон теж знайшов серед переможців, а от позначка, котра стояла біля його імені, зацікавила...

Не секрет, що пишучи свої ніки, гравці часто додають у імена емодзі, якісь знаки, що вирізняли б їхні імена з-поміж інших. Дівчата, наприклад, часто люблять причепити сердечки, де тільки можна. Але біля свого нікнейму Платон точно не ставив жодного знаку! Інколи пошуковики навіть не ідентифікують таких імен зі знаками. Тому окремо в рекомендаціях до гри, до речі, було зазначено, що зловживати ідеограмами у ніках не бажано. 

Біля Платонового ж імені притулилася райдужна горизонтальна вісімка, знак нескінченності. 

Хлопець аж присвиснув. Дивно, але про те, що він перейшов одразу ж на п’ятий рівень, ніде не було зазначено. Це насторожувало. А раптом це такий жарт, і якщо він не зайде завтра на третій рівень, його викине з Віртуозної Гри і зарахує поразку? Треба буде завтра перевірити! Він вже зрозумів, що цього разу гра зовсім нетипова, принаймні, для нього особисто. 

Тут хлопцеві сяйнула цікава думка, і він спробував пошукати гравців з такими ж іменами, біля яких теж була б емодзі райдужної горизонтальної вісімки. Нетипова, зазначимо. На подібну він ще ніколи не натрапляв.

Незабаром на екрані комп’ютера перед очима хлопця пошуковик вивів аж вісім нікнеймів з подібними малюночками. Жодного ніка він не знав. Крім одного. 

Командос Емілі. Ці слова змусили серце забитися частіше. Невже?