Читати книгу - "Однойменні, Едрієн Янг"

— Фейбл вибралася з того острова, на якому ви її кинули. Гадаю, вона здатна і до Сероса дістатися. — Вест уклав у голос якнайбільше отрути.

— Гадаю, твоя правда, — усміхнувся Клов. — Варто мені пошукати корабель, що йде до Сероса.

Він підвівся, підморгнув мені й рушив до дверей.

— Якийсь із кораблів Голланд, — уточнила я. —

Нам треба її переконати, що ти вшився.

Офіціантка поставила на стіл дві великі тарілки з хлібом і сиром та ще один чайник. Остер, не гаючи часу, сягнув по масло. Намазав на скоринку щільний шар і вручив мені.

— Підкріпися. Тобі поліпшає.

Кинула на нього погляд:

— А ти чому не розлютився, як решта?

— Та розлютився, — відповів, тягнучись по ще один шматок хліба. — Ти схибив, Весте. Збираючи нас, ти казав, що ми матимемо рівне право голосу. І зрадив своєму слову.

— А чого ж ти тоді такий ґречний?

— Та… тому що. — Глянув на мене, відтак на Веста. — Якби йшлося про Пая, я б теж так повівся, чорт забирай.

Відламав шматочок хліба, сунув до рота.

Вест сперся на стіл і важко видихнув. Уперто стиснута щелепа нарешті розслабилася, було видно: він починає усвідомлювати, що насправді відбувається. Може, Геміш і пробачить йому таку зневагу, а от Вілла з Паєм не подарують.

Вест утупився в стіл, замислився.

— Ти ж розумієш: якщо ми знайдемо опівнічний камінь, то Голланд його віддавати не можна. Правда? Вона наймогутніша з усіх торговців Безіменного моря. Якщо ти відшукаєш для неї опівнічний… — Він затнувся. — Вона може все зруйнувати. І для нас, і для всього Звуження.

Він мав рацію. Я теж про це міркувала.

— Якщо вона отримає дозвіл на торгівлю в Серосі, тоді всьому, що ми собі надумали, кінець. Усе коту під хвіст.

— Сент цьому завадить. — Силувалася, щоб голос звучав упевнено. Але насправді ж ніхто не знає, як чинитиме Сент.

Остер потягнувся через стіл по чергову скоринку, і з-під задраного рукава завидніло татуювання з переплетеними зміями. Із двома плазунами, що пожирали хвости одне одного. Таке саме було у хлопа на ім’я Езра, який заходив до Голланд.

Десь на краєчку свідомості зажевріла думка, від якої я завмерла.

Опівнічний камінь урятує Сента, але не спасе Звуження. Якщо Голланд освоїть шлях до Сероса, то занапастить усіх місцевих торговців.

— Остере? — озвалась я.

Той звів на мене очі від своєї тарілки з наїдками.

— Угум?..

— Розкажи мені про це татуювання.

У сірих очах блимнуло гостре лезо, рука зависла в повітрі. Вест із того краю столу дивився мовчки.

— Навіщо? — сторожко поцікавився Остер.

— Що ти надумала? — подався до мене Вест.

— Щодо Голланд усе так і є. Виміняти опівнічний на Сента — і квит, але ж справа не така проста. Якщо вона отримає дозвіл на торгівлю в Серосі, ніщо вже не важитиме. Поки їй буде треба, ми всі гаруватимемо в доках.

Вест кивнув.

— Розумію.

— І ніхто їй не указ. Вона контролює торгівлю в Безіменному морі, а Торговельна рада у неї в кишені.

Вест знизав плечима.

— Торговельна рада Звуження досі трималася. Нам не лишається нічого, крім як сподіватися, що дозвіл вони їй не дадуть.

— А от і ні, — заперечила я, усе ще подумки блукаючи поміж роздумів.

Обидва вичікувально дивилися на мене.

— Нам відомо, що Голланд прагне витурити крамарів, які базуються в Серосі. — Поблукавши поглядом, зупинила його на Остері. — Вона дала доручення неліцензованому торговцеві, щоб підсолодити оборудку з Радою. Доручення, про яке нікому не розголошує.

— Це кому? — скривився Остер.

— Коли я була в неї, вона домовлялася з одним типом, котрий мав таке саме татуювання.

Остер раптом знітився, нервово засовався на стільці.

— А як його звати?

— Езра.

Остер зблиснув очима.

— Знаєш його?

— Знаю, — відповів гарпунник.

— Що можеш про нього сказати?

— Нічого, якщо мені не потрібні неприємності. Із Ротами краще не зв’язуватися. Повір мені.

— Чекай. Ти — Рот? — скрикнула я.

Та Вест ніби нітрохи не здивувався. Йому вже добре відомо, що це за татуювання.

— Як думаєш, ми можемо їх використати?

— Ні, — рівним голосом відказав Остер.

— Чому?

— Вони небезпечні, Весте. Генрік радше тебе приріже, аніж запрошуватиме на чай, як Голланд.

Я відсунула Остерів рукав, роздивилася рисунок.

— Звідки ти його знаєш?

Остер, схоже, розмірковував, скільки відомостей можна мені видати.

— Це мій дядько. Ми з ним не дуже добре ладнаємо. Забираючись із Бастіана, я порвав із Ротами. Та з Ротами нікому не вдається порвати остаточно.

— А що Езра?

Побачивши, що я не відчеплюся, Остер зітхнув.

— Він не родився Ротом. Коли ми ще були малими, його підібрав Генрік, — той тоді на коваля працював. Забрав його за талант. Генрік дав йому найкращі можливості для навчання, і коли нам було лише по чотирнадцять чи п’ятнадцять, Езра вже створював найвишуканіші срібні вироби в Бастіані. Але Генрік не міг їх продавати.

— Чому?

— Багато років сім’я Ротів продукувала найбільшу кількість підробних каменів, які вивозили з Безіменного моря на Звуження. Ця торгівля їх збагатила, проте позбавила будь-яких шансів отримати персня від Гільдії коштовностей. Вести з ними справи для всіх — незаконно.

Проте це аж ніяк не завадило Голланд давати Генрікові доручення — і зрозуміло чому. Шкіци¹⁷, що їх Езра їй показував, — то щось дивовижне. Таке витворити здатна хіба людина з надзвичайними здібностями.

— Тож, щоб добути персня, Генрік використовує

Езру.

Остер кивнув.

— Цього він прагне, але ж персня йому ніколи не отримати. Репутація Ротів відома в кожному з портів Безіменного моря. Генрікові ніхто не довірятиме, особливо в комерційних справах.

— А Голланд довіряла.

— Але нікому не повідомляла, хто це