Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

Альфред тільки посміхнувся. Після того, як він переніс речі, йому зателефонували друзі, запропонували трохи посидіти поспілкуватися на п'ятому рівні.

— Ізабелл, ти не проти, якщо я піду?

— Іди. Я фільми подивлюся.

— Добре, тільки речі спочатку збери. У мене в сумці ще є місце.

Я тільки поцілувала його і підштовхнула до виходу.

— Іди відпочивай, красунчику.

Сама справді спочатку склала частину речей йому в сумку, а частину собі в рюкзак. Потім просто лягла на ліжку і заплющила очі, зараз я почувалася щасливою.

— Ну що, Альфред, з Ізабелл усе серйозно? — запитав Майкл.

— А що, у тебе були сумніви? — з прищуром запитав він.

Майкл тільки підняв руки, ніби показуючи, що не заперечує.

— Ну, а все-таки яка вона? — запитав Антон.

— Добра, смілива і дуже ніжна.

— Мені сподобалося, як вона сьогодні заліпила цьому журналюзі. У нього синець такий налився, — захоплено сказав Майкл.

— У неї після твого ляпаса теж синець був на пів обличчя.

— Ти що, досі дуєшся на мене, я ж вибачився.

— Не переді мною потрібно було вибачатися, а перед Ізабеллою.

— Гаразд, гаразд, вибачуся, а то ти мене знову поб'єш.

З фільмами мене на довго не вистачило, не могла знайти що-небудь цікаве. А те, що вже бачила, не хотіла переглядати. Вирішила піти в їдальню. Альфреда з друзями теж там побачила, вони вечеряли і весело спілкувалися. Нарахувала чотирьох, разом з Альфредом, вони мені навіть помахали дружелюбно руками і запропонували сісти з ними, ввічливо відмовилася. Щось мені зовсім не хочеться їх бентежити і заважати їхньому спілкуванню. Вибрала собі салат, рибу і чай, сіла за столик.

— Дивись, до неї хтось клеїться, — сказав Павло, — нахабно так підсів.

— Коли я так зробив, це потім погано закінчилося, — сказав Майкл і потер око.

Я подивилася на хлопця, що присів до мене за стіл, він чемно привітався і теж почав вечеряти. Озирнулася на всі боки — вільні місця ще були. Зрозуміла, що хоче познайомитися, трохи напружилася. На диво поїли ми мовчки, щоправда він прилаштувався слідом за мною відносити посуд. Коли віднесли посуд, я в нього прямо запитала:

— Що ви хотіли?

— Ем, ну я хотів познайомитися і запросити на побачення.

— Вибач, не вийде. Хлопець уже є, і завтра я відлітаю з корабля.

Хлопець трохи знітився і пішов. Я подивилася в бік Альфреда, він мені посміхнувся. Зрозуміла, що він спостерігав за мною, це навіть потішило. Повернулася до себе в кімнату і лягла спати. На диво заснула без снодійного.

— Гей, Ізо, ти вже спиш, — тихо запитав Альфред. — Мабуть, так.

Він теж швидко роздягнувся і ліг поруч. Уранці мене розбудив телефонний дзвінок від королеви.

— Так, — сонно запитала я.

— Доброго ранку, люба, — ласкаво сказала вона, — у нас три години до відльоту. Тож встигни одягнутися і поснідати. А за півгодини підійдеш із речами та Альфредом до нашої каюти.

— Добре.