Читати книгу - "Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін"

 - Щодо Назарбаєва ви помилилися, він правитиме Казахстаном до 2019 року, потім його змінить на посаді Токаєв.

 Після паузи Катя, дивлячись у стелю, сказала:

 - Я не буду вам більше говорити про майбутнє, тому що я не вірю, що я у 2013 році. У тому році була жива моя мама, покличте її, нехай прийде до мене...

 - Мама тебе постійно відвідувала... Ти була непритомна, а вона годинами сиділа поруч і розповідала тобі про все. Вона дуже зрадіє твоєму одужанню, але їй потрібно про це делікатно повідомити, коли приїде…

 - Приїде звідки?

 - Вона поїхала на присягу до сина, він служить в армії, на півночі, у Чернігівській області.

 - Льоша живий?! - Катя схопилася з ліжка, але Бліндир її знову вклав, примовляючи:

 - Звичайно, живий, а що з ним могло статися?

 - Ви кажете, що сьогодні 28 листопада, але я знаю, що Льоша загинув у Кам'яній Могилі наприкінці червня, можливо, на початку липня, після того, як я невдало приземлилася в кучугурських пісках...

 - Ось бачиш, це свідчить про те, що, перебуваючи в комі, твій мозок жив у якійсь паралельній реальності, і намалював тобі впродовж п'яти місяців історії, завдовжки в тринадцять років...

 - Зачекайте! Але мене ж постійно відвідували Родіон та Елла? Вони намагалися розшифрувати пророцтва старця Дорофія про майбутнє, які, на жаль, збулися...

 - Крім матері тебе ніхто тут не відвідував. А хто такі Родіон й Елла?

 - Родіон - це мій інструктор із парашутного спорту. Елла - його дівчина, яка згодом стане його дружиною. Родіон Львович стане мером нашого міста і буде мріяти побудувати міст між Кам'янкою та Нікополем. У мене також були видіння і про минуле, ви спитайте в директора нашого музею Грекова - він знає про всі мої історичні розповіді...

 - Ну ось, знову пішли фантазії, - не приховував свого роздратування Бліндир. - Директором нашого музею принаймні останні десять років є жінка, ніякого Грекова я не знаю...

 - Був інструктор-парашутист, приходив, але лише одного разу, - раптом згадала медсестра, - і представився Макаричем... А в сусідній палаті лежить дивний старий на ім'я Дорофій, так він, буває, теж пророкує про майбутнє...

 - Це нам зараз не цікаво, - грубо перервав медсестру Бліндир. - Ось що, негайно нагодувати пацієнтку курячим бульйоном, дати гарячий солодкий чай, у неї галюцинації можуть бути через малий вміст у крові глюкози. Потім дати укол заспокійливого, а від тебе, моя люба, тепер потрібен міцний здоровий сон... Завтра візьмемо аналізи, зробимо знімок хребта... І чекатимемо на маму!

 - Так, дякую, Остапе Рудольфовичу, я, начебто, наново народилася, адже у своїх видіннях я пережила смерть найдорожчих мені людей: Льоші та мами... Ви не уявляєте, як я рада, що можу ходити, адже я, начебто, в реальності, тринадцять років була прикута до інвалідного візка... Можливо, мені картини майбутнього уявилися невірно, і завтра Янукович підпише асоціацію з ЄС? І всі апокаліптичні картини майбутнього виявляться лише плодом моєї уяви?

 - Я радий за тебе! Тільки ти не думай, що завтра схопишся з ліжка і побіжиш, ми будемо, можна сказати, вчити тебе ходити наново, поступово збільшуючи навантаження. Попереду ще довгий процес реабілітації... Поки що ми лише з'ясували, що нервова система правильно ретранслює команди твого мозку, і твої ноги слухаються, вони - рухаються!