Читати книгу - "Гра в кохання , Міра Лей"

Суботній ранок завжди хороший. Особливо коли ти прокидаєшся у своєму великому і комфортному ліжечку. І о одинадцятій годині, що не мало важливо. Як ви встигли помітити я ще та соня. 
Цілу ніч мені снився наш поцілунок з Левицьким, але увісні ми справжня пара і Макс признається мені в коханні. Коротше повна фігня. Макс напевно жодного разу про це навіть не згадав. Не розумію чому тоді я так на цьому зациклилася, я весь час думаю про те, що сталося. Не дивно, що він мені сниться. 
Коли я зайшла на кухню, мама як завжди поралася біля плити. 
- О, привіт доню. Ти вже проснулася! Як спалося?
- Доброго ранку. В дома завжди добре - весело посміхаюся і сідаю за стіл - Що в нас сьогодні на сніданок?
- Вівсяна каша та сирники з абрикосовим варенням - весело відповідає мама.
- Як в тебе справи? - запитує мама подаючи мені сніданок і сідає поруч. 
- Все добре - швидко відповідаю я і беруся за кашу. 
- А, що на рахунок хлопців? Може хтось появився? - не сміливо запитує родичка. 
О ні, тільки не це - прокотилися в моїй голові. Я страшенно не люблю такі розмови. Так вже склалося, що з мамою я ніколи не ділилася своїми переживаннями та проблемами стосовно хлопців. Та й взагалі вона мало знала про них, а про мої нові стосунки часто дізнавався від сусідки, тітки Гані. Яка не спить по ночах і завжди знає хто, коли і з ким приходить додому. Жінка живе сама, тому її дуже цікавить життя інших людей, тобто сусідів. 
Я не можу сказати, що в мене погані стосунки з мамою. Я звичайно дуже сильно її люблю, та вона ніколи не була мама-подруга. Не знаю чому так склалося. Я завжди дивувалася і часом заздрила подругам які могли ділитися з мамою всіма своїми переживаннями. Часом хотілося почути чиюсь розумну пораду. Та я навчилася справлятися зі своїми проблемами сама.
Звичайно час від часу вона цікавилася моїми стосунками з хлопцями. І я поверхнево розповідала їй, щоб вона не ображалася. До прикладу, про стосунки з Марком вона знає, що ми розійшлися, а вже потім він почав зустрічатися з Яною. На питання, чому розійшлися? Я відповіла банально - не зійшлися характерами. А про мої стосунки які були під час навчання, мама взагалі нічого не знає.
Зараз вона дуже переживає з приводу того, що всі мої подруги мають хлопців, а я сама. І час від часу намагається провести зі мною бесіду, чому я нікого собі не можу знайти. Вона думає, що я занадто перебірлива, тому кожного разу намагається пояснити що ідеальних хлопців немає. І завжди потрібно вибрати з того, що є. Не один раз вона намагалася нав'язати мені компанію, синів її подруг. Що мене страшно дратувало. І ось зараз я розумію, що настав ще один такий день. 
- Мам, ну ти знову за своє? - нию не задоволено я. 
- А що я такого запитала? - обурюється вона.
- Давай не будемо про це говорити - з надією прошу я.
- Я всього лиш хочу знати, як в тебе справи з хлопцями. Чи ніхто не появився? - серйозно каже мама.
- Ні. Задоволена?
- Справді? - недовірливо запитує вона - А я ось вчора в магазині, зустріла тітку Таню і вона казала, що Яночка розповідала, що на дні народженні в Іри ти була з хлопцем. І доволі симпатичним і харизматичним. - швидко видала мама і серйозно глянула на мене.
Від почутого я відкрила рот, моєму здивуванню не було меж. Ну Янка, язик як помело, як же я її ненавиджу. І чого вона весь час пхає свого носа, куди її не просять. 
- І довго я ще маю дізнаватися про твої хлопців від інших людей? - незадоволено запитує мама.
- Це просто знайомий - виправдовуюся я.
- Наскільки знайомий? Хто він? - не відстає вона.
- Мам, це хлопець з універу. Ми просто друзі - пояснюю я.
- А ось Яні так не здалося!
- Це все що я можу тобі сказати - серйозно відповідаю - Дякую за сніданок - і швидко виходжу із кухні. 
А що я можу їй, зараз відповісти? Що це хлопець за домовленістю? Що вона тоді про мене подумає? Я звичайно розумію її переживання. І чесно признаюсь, що сама б хотіла серйозних стосунків. І якби такі були, то я б обов'язково розповіла мамі. Та на жаль в цьому випадку розповідати нічого. 
Ну ось, знову хороший настрій коту під хвіст. До слова практично усі наші розмови такого роду завершуються сваркою. І щоб якось себе відволікти, беруся за прибирання. 
У вечері як звичайно збираємося з друзями в клубі. І на моє здивування, практично всі розмови були про Левицького. Особливо зацікавлена була Яна. В її голові не могло вкластися, як я могла зацікавити такого хлопця. Як не крути та Левицький, сильно зачепив дівчину. Я ж користуючись можливістю, в усіх красках світу розмальовувала наше прекрасне і не земне кохання з Максом. Єдиний хто зовсім не брав в розмові участі, був Марк. Він сидів в самому кутку з незадоволеною фізіономією. Мене ж ця ситуація дуже веселила. Так приємно було спостерігати за заздрісними поглядами Яни і злим Марком. Чому злився колишній я справді не розуміла, проте це було приємно. 
В кінцевому результаті, я зробила висновок, що погодитися на пропозицію Левицького і представити як свого хлопця, було найправильніше рішення за останніх декілька років.
Усю неділю я готувала домашні завдання. В п'ятницю я прогуляла, тому завдань для здач у мене побільшало. Я вирішила не відкладати до останнього і ближчим часом закрити всі недоздачі.
В понеділок був важкий день. Перша пара пройшла просто жахливо. На здачі семінару з Права викладачка, спочатку валила всіх під ряд питаннями не по темі. А після того як Артур, мій одногрупник зробив зауваження, вона просто озвіріла. І зробила тести, яких напевно не здасть ніхто. Оскільки всі завдання які там були, я бачила вперше. А я на хвилиночку вчора готувалася.
Тому після пари ми всією групою у пригніченому настрої сиділи в холі на другому поверсі і чекали наступної пари. Кожен займався своїми справами. Хлопці обговорювали спортивні новини, дехто сидів в телефоні, одні дівчата підправляли макіяж, інші обговорювали симпатичних хлопців. Були і ті, що повторювали матеріал, який задавали до дому. Машу викликали в деканат, Іра з Мар'яною пішли в туалет, тому мені не залишилося нічого кращого ніж, теж повторити тему. 
- Бондаренко по університету поповзли такі чути, що ніби ти зустрічаєшся з Левицьким. Це правда? - чую перед собою знайомий голос одногрупниці. Присутні зразу ж оживилися, переводячи погляд на нас.
Злата, була однією з тих дівчат, які мліли від одного вигляду Левицького. Мене завжди дивували такі дівчата, вони упадали за хлопцями, які не звертали на них жодної уваги. Ніколи не розуміла для чого так принижуватися. Тому цікавість дівчини мене зовсім не здивувала. Я чудово розуміла, що вся ця історія могла набути розголосу, та про те щоб знали мої одногрупники я дуже не хотіла. 
- А тобі яке діло, з ким я зустрічаюся? - відповідаю одногрупниці, не відводячи очей від зошита. 
- Як це, яке мені діло? - обурюється дівчина - Це ж Максим!
- Хто? Настя з Левицьким? - здивовано перепитує Юра Пиріг - Та він про її існування навіть не знає - насміхається одногрупник. 
З цим хлопцем в нас не склалися дружні стосунки це з першого курсу. Ми хронічно не переносили один одного. Ну і звичайно, при кожній можливості намагалися по глузувати один з одного. Ось і Юра не опустив такої можливості. 
- Ну я звичайно теж сумнівалася. Та все ж вирішила перепитати - прощебетала Злата. 
- Розслабся, такі хлопці як Левицький навіть в її сторону не поглянуть - з насмішкою видав Пиріг. 
Це звичайно було обідно слухати, та все ж, мені не хотілося їм нічого доводити. Їхня думка мене зовсім не хвилювала. В цей момент до мене прийшла смс від старости, в якому вона повідомила, що пара відбудеться в 417 аудиторії. 
- Посміялися і досить - нервово кидаю і підіймаюся з лавки - Пара в 417 аудиторії - додаю і прямую до сходів.
Та не встигла я зробити і декілька кроків, як за повороту вибігає Левицький і швидко підходить до мене.
- Привіт кохана! - весело сказав хлопець і обхопивши моє обличчя з обох сторін своїми долонями, ніжно поцілував.
- Страшно скучив за тобою, за вихідні дні - додав Макс, коли все ж відпустив мене - Скільки у тебе ще пар? 
- Дві - трохи розгублено відповідаю, намагаючись прийти до тями після того, що сталося.
- Круто, тоді після пар чекаю тебе на першому поверсі! - весело відповідає хлопець, тоді чмокає мене в ніс і йде далі. 
Я ж переводжу погляд на одногрупників і не можу стриматися від сміху. Єдине що зараз мені хотілося, це витягнути телефон і зафіксувати ці здивовані вирази обличчя. Тому що словами це справді важко передати. Чого лише коштував вигляд Пирога, таке враження ніби він НЛО побачив. Я весело посміхнулася і направилася вверх по сходах. 
Коли я зайшла в аудиторії, староста уже була там. Через хвилину почали заходити всі інші одногрупники. Всі вони виглядали шокованими та весь час оглядалися на мене. Чесно признаюсь така увага мені не дуже подобалася. 
- Я щось пропустила? - запитує Маша, помітивши дивну поведінку одногрупників. Я посміхнулася і лише помахала головою, підтверджуючи її слова. - Ну? Ти будеш розповідати чи ні? - нетерпляче питає дівчина. 
- Перед парою Левицький поцілував мене при всій групі - тихо шепочу я. Староста на деякий час втратила дар мови, вона просто дивилася на мене великими і круглими очима. 
- Ти серйозно? - нарешті відмерла вона - Чому я весь час пропускаю все цікаве? - ображено каже дівчина. 
Потім я розповіла все, як було з початку. В кінцевому результаті староста ще похвалила Левицького. 
Дальше до нас підійшли Іра з Мар'яною. І по їх ображеному виразу обличчя я зрозуміла, що вони уже теж в курсі. Після того що влаштував Левицький, скривати про наші стосунки вже не було сенсу. Дівчата спочатку ображалися що я скрила від них таку ' важливу ' інформацію. Та я сказала, що ми почали зустрічатися в четвер, п'ятницю я прогуляла, тому і можливості розповісти не було. 
Я зловила себе на думці, що останнім часом, почала брехати близьким мені людям. Від чого мені стало ніяково. 
До кінця пар мене ніхто не чіпав, а Періг як мені здавалося взагалі почав уникати. Напевно боявся, що я нажаліюся Максу. 
Після закінчення останньої пари я спустилася на перший поверх, де мене вже чекав Левицький. Коли я підійшла до нього, він легенько чмокнув мене в губи, взяв за руку і потягнув до виходу. Як мені здавалося на нас дивилися абсолютно всі. Чого тільки були варті заздрісні погляди дівчат. Та хлопця як на мене, це взагалі не хвилювало. 
- Ну і що це було? - запитую в Макса, коли ми вже сиділи в машині. 
- Ти про що? - запитує він, ніби не розуміючи про що мова. 
- Для чого була ця вистава біля моїх одногрупників? - уточнила я.
- А що я поганого зробив?
- Там ніби не було нікого з твоїх друзів. А вистави для своїх знайомих я не просила - трохи по злому заявляю. Хлопець перевів погляд на мене, декілька секунд подумав, а тоді відповів.
- Послухай, я випадково почув розмову твоїх одногрупників і це мене ви бісило. Цей білобрисий не мав права з тобою так говорити. Тому я і вирішив трохи їх попустити - серйозно заявив хлопець. В цей момент мені здалося, ніби він і справді за мене переживав. 
- А що він такого сказав? - швидко запитала - Ти і справді при інших обставинах навіть би не глянув в мою сторону - додала я і чомусь від сказаного мені стало ніяково. Це було не приємно визнавати, та якби не було це правда. 
Від почутого хлопець розізлився, було видно, як він стиснув кермо, аж пальці на руках побіліли. 
- Я не можу зрозуміти, що тут поганого? - взявши себе в руки, трохи роздратовано запитав Макс - Тепер ніхто не посміє і слова кривого до тебе сказати.
- Так, але через місяць або два вони не опустять можливості підколоти мене з приводу того як Левицький покористувався мною і кинув - нервово відповідаю я. 
- А з чого ти взяла що....
- Що вони подумають що це ти мене кинув - перебиваю я, не даючи можливість договорити хлопцю - Повір, інші варіанти вони точно розглядати не будуть.
- Я мав на увазі - посміхнувся хлопець - З чого ти взяла що, ми з тобою розійдемося? - пояснив і весело глянув на мене. 
Така заява збила мене трохи з пантелику, і я навіть розгубилася. Не знаючи що сказати у відповідь. 
- Я просто думала... - намагаюся якось пояснити. 
- Та забий, будемо вирішувати проблеми по мірі їх надходження - сказав Макс і мило посміхнувся - А зараз, хочеш я поговорю з тим блондином? - запитує натякаючи на Пирога. 
- Ні, дякую. З ним я сама розберуся. - серйозно відповідаю я.