Читати книгу - "Заміж за першого-ліпшого, Елла Кальницька"

Зрештою найважливіше було обране, і я радію, що маю змогу зняти сукню та піти до ванної кімнати.

— Ти біжи, бачу, що змучила твій мозок купою інформації. Я самостійно застелю ваше ліжко.

«Ваше ліжко». Ці слова зачепили мій слух. Але ж… як можна спати удвох на цьому ліжку? Ми з Дашкою іноді ходили одна до одної, коли читали щось смішне в тіктоці, і рідко відчували комфорт. Одного разу я навіть ледь не впала — добре, що рукою встигла утриматися за підлогу.

У ванній кімнаті я затрималася на солідні півтори години. Чомусь хотілося просто побути зі своїми думками та нарешті обміркувати подальші дії. Сидіти, склавши руки — взагалі не варіант. Мені потрібно дбати про те, щоб згодом у мого тата не було можливості керувати моїм життям. Це не просто зіткнення двох характерів. Ні, це — доказ того, що йому байдуже на мої думки та почуття. Бізнес та угоди — найважливіші у його реальності.

Тоді, зрештою, нехай залишається сам на сам зі своїм скарбом — купою грошей. Щодо Марго… Мені її щиро шкода. Вона — чудова жінка, і я вважала, що мала вплив на таточка, але ж ні. Він одразу показав, що жіноча думка неважлива.

— Адочко, з тобою все гаразд? — поцікавилася через двері бабуся.

— Так, уже виходжу.

Дивно було бачити себе в чужих речах, ще й такого стилю. Але мені сподобалися і сорочка, і мереживо на грудях. Особливу увагу заслуговує халат: світло-синього кольору, з довгими рукавами та застібкою від низу до шиї.

— Трішки завеликий, але тобі пасує колір, — сміється бабуся і кладе мені в руку м’якенькі ніжно-рожеві шкарпетки, — щоб ніжкам було тепло.

— Я вам так вдячна. Можна я вас обійму?

— Звісно. А для чого ще потрібні бабусі?

Мені легше від того, що фінал цього дня був теплим та по-справжньому комфортним. Втім, може, й на краще, що Тимур кудись зник?