Читати книгу - "Людина розумна"

та обов’язками (приміром, військової служби). Таким же чином, і жінка не є людиною розумною з двома X-хромосомами, маткою та великою кількістю естрогену. Скоріше, вона є членом уявного порядку людей жіночої статі. Міфи її суспільства наділяють її унікальними жіночими ролями (виховання дітей), правами (захисту від насильства) та обов’язками (покірності її чоловікові). Оскільки ролі, права та обов’язки чоловіків та жінок визначаються скоріше міфами, ніж біологією, поняття «мужність» та «жіночність» суттєво варіюються від одного суспільства до іншого.

Щоби менше плутатись, учені зазвичай розрізняють «стать», що є біологічною категорією, та «гендер» – категорію культурну. Залежно від статі, люди діляться на самців та самиць, причому критерії цього поділу є об’єктивними й залишаються незмінними протягом усієї історії. Залежно від гендеру люди діляться на чоловіків та жінок (а деякі культури мають також інші категорії). Так звані «чоловічі» та «жіночі» якості є міжсуб’єктивними та зазнають постійних змін. Прикладом можуть бути суттєві відмінності поведінки, бажань, вбрання та навіть постави, очікуваних від жінки в стародавніх та сучасних Афінах.[54]

22. Мужність XVІІІ століття: офіційний портрет короля Франції Людовика XIV. Зверніть увагу на довгу перуку, панчохи, взуття на високих підборах, позу танцюриста… та здоровезний меч. У сучасній Америці все це (крім меча) вважалося б ознаками жіночності. Але свого часу Людовик був європейським взірцем мужності та чоловічої сили

23. Мужність ХХІ століття: офіційний портрет президента США Барака Обами. Що сталося з перукою, панчохами, високими підборами… та мечем? Домінантні чоловіки ще ніколи не виглядали так нудно й нецікаво, як сьогодні. Протягом більшої частини історії домінантні чоловіки були пишними й яскравими, як вожді американських індіанців з їхніми головними уборами з пір’я та індійські магараджі в шовках та діамантах. У царстві тварин самці мають тенденцію бути більш помітними та розцяцькованими, ніж самиці, – згадайте хоча б павичевий хвіст та левову гриву

Стать – то дитяча забавка, а от гендер – то вже серйозно. Належати до чоловічої статі простіше простого. Треба просто народитися з хромосомами X та Y. Належати до жіночої статі так само легко. Пара X-хромосом, і все о’кей. Натомість стати чоловіком або жінкою доволі складно, бо це потребує великих зусиль. Оскільки більшість чоловічих та жіночих якостей є скоріше культурними, ніж біологічними, жодне суспільство автоматично не увінчує кожного самця званням чоловіка або кожну самицю званням жінки. Не є ці титули й довічними. Самці повинні постійно доводити свою мужність протягом усього життя, від колиски й до могили, в нескінченній низці ритуалів і вчинків. Робота жінок також ніколи не завершується – вони весь час повинні доводити самим собі та іншим, що є достатньо жіночними.

Успіх тут аж ніяк не гарантовано. Самці, зокрема, живуть у постійному страху втратити своє право називатися мужніми. Упродовж усієї історії вони були готові ризикувати та навіть жертвувати життям лише заради того, аби люди говорили про них: «Вони є справжніми чоловіками!»

Що ж такого доброго в чоловіках?

Щонайменше з часів Сільськогосподарської революції більшість людських суспільств були патріархальними, де чоловіки цінувалися вище за жінок. Незалежно від конкретного визначення понять «чоловік» та «жінка» в тому чи іншому суспільстві, бути чоловіком завжди було краще. Патріархальні суспільства навчають чоловіків думати та діяти по-чоловічому, а жінок – по-жіночому, караючи кожного, хто насмілюється порушити ці обмеження. Проте тих, хто не насмілюється, вони не винагороджують рівною мірою. Якості, які вважаються чоловічими, цінуються більше, ніж ті, що вважаються жіночими, а члени суспільства, які уособлюють ідеал жіночності, отримують менше за тих, хто демонструє ідеал мужності. У здоров’я та освіту жінок вкладається менше ресурсів; вони мають менші економічні можливості, меншу політичну владу та меншу свободу пересування. Гендер – це перегони, у яких деякі бігуни змагаються лише за бронзову медаль.

Щоправда, купка жінок зуміла вибитися на перше місце, наприклад Клеопатра в Єгипті, імператриця У Цзетянь у Китаї та Єлизавета I в Англії. Однак вони є лише винятком, що підтверджує правило. Упродовж 45-річного царювання Єлизавети всі члени парламенту, офіцери Королівських військово-морських сил та армії, судді й адвокати, єпископи й архієпископи, теологи й священики, терапевти й хірурги, учні й викладачі в усіх університетах та коледжах, мери й шерифи та майже всі письменники, архітектори, поети, філософи, художники, музиканти й учені були чоловіками.

Патріархат був нормою в майже всіх сільськогосподарських та індустріальних суспільствах. Він добре пережив політичні потрясіння, соціальні революції та економічні трансформації. Візьмімо, наприклад, Єгипет, який протягом століть завойовували безліч разів. Його окуповували ассирійці, перси, македонці, римляни, араби, мамелюки, турки та британці – а його суспільство завжди залишалося патріархальним. Єгипет керувався фараонівським, грецьким, римським, мусульманським, оттоманським та британським правом – і всі вони дискримінували людей, які не були «справжніми чоловіками».

Оскільки патріархат такий універсальний, він не може бути продуктом якогось зачарованого кола, якому поклала початок випадкова подія. Особливо варто відзначити, що навіть до 1492 року більшість суспільств у обох Америках та Афро-Азії були патріархальними, незважаючи на те що вони не контактували між собою тисячі років. Якщо патріархат в Афро-Азії став наслідком якоїсь випадкової події, то чому ж тоді патріархальними були ацтеки та інки? Значно ймовірніше, що, навіть попри варіацію точного визначення понять «чоловік» та «жінка» у різних культурах, існує певна універсальна біологічна причина, чому майже всі культури цінували мужність більше за жіночність. Ми не знаємо, що це за причина. Теорій є багато, але жодна з них непереконлива.

Сила м’язів

Найвідоміша теорія стверджує, що чоловіки сильніші за жінок і що вони використовували свою більшу фізичну силу для примусу жінок до покори. Делікатніша версія звучить так: сила дозволяла чоловікам монополізувати завдання, що вимагали важкої ручної праці, такі як оранка землі та збирання врожаю. Це давало їм контроль за виробництвом їжі, що поступово трансформувався в політичну владу.

Але у такого погляду на м’язову силу є дві проблеми. По-перше, твердження, що «чоловіки сильніші за жінок» є правдою лише в середньому і лише щодо певних типів сили. Жінки, загалом, є витривалішими до голоду, хвороб та