Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"

вживання алкоголю дворянами передбачали свинську поведінку. Молоді дворяни починали пиячити одразу після ранкової молитви й не припиняли аж до вечора, коли могли докучати міським буржуа. Наприклад, 1661 року в Порвоо п’яна компанія барона Фабіана Вреде обстріляла своїми пістолями вікна міських буржуа, змусивши в той самий час міського органіста грати на скрипці, аби він акомпанував дзеленчанню вікон. Пан Вреде став пізніше довіреною особою Карла ХІ. Такий бешкет був відомий під назвою grassatim. У період, коли Швеція була великою державою, потрібно було, щоб усі навкруги бачили й чули, як знать розважається389.

Так, у Ваасі молоді офіцери і студенти кілька разів обходили навколо міста, били в барабан, стріляли з пістолів, кричали й збивали віконниці, співаючи безсоромних пісень. А пізніше вони виправдовувалися тим, що святкували «задля хорошого діла», щоб «нагадати про державну владу». Вони пояснювали свою поведінку тим, що випили і за мера, і за ратушу, і додавали, що й у Стокгольмі палили з пістолів усю ніч і нікого з них за те не притягли до суду390.

П’яний бешкет був відвічним заняттям знаті. У Стародавньому Єгипті пияцтво також уважали ознакою заможності та хизування. Багата молодь радо з’являлася в публічних місцях напідпитку. На папірусних сувоях, які дійшли до наступних поколінь, студентів застерігають від ходіння по шинках, аби високопоставленим посадовцям не довелося, оминаючи їх на вулицях, задихатися від смороду, який від них ітиме391.

Картярі чубляться в голландському шинку. Картина Яна Стена, 1665 р.

Студентське життя не надто змінилося за кілька тисячоліть. У статуті Уппсальського університету 1606 року було вказано таке: якщо якийсь студент сидітиме в шинку після десятої, його буде заарештовано на день. Тих, хто «атакуватиме ратушу» або «зриватиме міські мости», буде відраховано з університету на три роки392.

Шведські підлітки королівської крові також зуміли заплямувати свою репутацію напідпитку. Шведський король-герой Карл ХІІ у свої 15 років надто захопився міцними алкогольними напоями. Подеколи він напідпитку майже голий роз’їжджав верхи вулицями Стокгольма і пустував разом зі своїм другом Фридрихом, герцогом Гольштейнським393.

Король у молоді роки взагалі вів надто бурхливе життя. Дотримуючись звичаю grassatim, він разом із компанією лякав столичних буржуа, стукаючи в їхні вікна. Іншим разом вони розстрілювали вікна королівської фортеці та викидали назовні меблі. Згодом рок-гурти, проводячи ніч у готельних номерах, повторювали ці дитячі забавки. Одного разу король напоїв ув’язненого ведмедя вином до такого стану, що той випав із вікна фортеці і здох394.

Пияцтво з якоїсь незрозумілої причини вважали привілеєм дворян і багатих. Греки, які до жаги сп’яніння не ставилися прихильно, утім, дозволяли багатим людям проведення дивного п’яного ритуалу в питних закладах. А найбагатшим грекам було дозволено напиватися в дим, бити посуд, трощити меблі й виливати напої на підлогу. Безперечно, п’яний відшкодовував збитки, і до його вчинку ставилися з розумінням, адже ритуал був виявом доброї волі. Багатій демонстрував свою антипатію до матеріального395.

Зверхнє ставлення греків до матеріального — незвичайний виняток у наскрізь буржуазній Європі. Нестримні гуляння вищого класу майже згасають під час Французької революції і приходу до влади буржуазії. Буржуа ХІХ століття не міг навіть подумати про те, щоб піти в паб. Лише творчим особистостям, ученим і митцям, було дозволено вести богемний спосіб життя. Адже зрозуміло, що сп’яніння невід’ємне від сутності митця і з цим не можна сперечатися.

Сп’яніння не робить різниці між жінками і чоловіками. У безодню сп’яніння затягує як правителів, так їхніх підданих, як розумних, так і невчених. Буває, що воно розкриває риси характеру, які намагаються прикрити за лицемірством. На щастя, головотяпство можна пояснити алкоголем. Сп’яніння — одне з найдавніших у світі виправдань для поганої поведінки.

Давні греки. На давньогрецьких вазах зображують переконливі наслідки надмірного вживання алкоголю: на датованій VI століттям до н. е. вазі юнак тримає голову бенкетувальника, поки той блює в чашу Х чарка: Застороги при похміллі

Моральне похмілля часто супроводжується пригніченістю і розмитими уривками спогадів про поперед­ній вечір. Душить сором, і наступний день минає у самокартанні та роздумах щодо сенсу життя. Таким похмурим думкам сприяє жалюгідний фізичний стан. Коли похмеляються, розмірковують над тим, що накоїли і як від цієї туги протверезіти.

Похмілля — це насамперед погане самопочуття. Кількаступеневе похмілля настає після сп’яніння від двох проміле і більше, яке дослідники називають «сп’янінням середньої сили». Самопочуття зазвичай погіршується, коли вміст алкоголю в крові падає. Найгірше стає тоді, коли вміст алкоголю сягає нуля. Після цього похмілля триває від 6 до 24 годин відповідно до того, наскільки сильне і затяжне сп’яніння йому передувало. Похмілля є наслідком фармакологічних впливів алкоголю на центральну і периферійну нервову систему, а також на гормональну систему. Передусім має значення виділення гормонів стресу — адреналіну і норадреналіну. Саме вони викликають напруження, пригнічення, потовиділення і тремтіння396.

З похміллям боролися тисячі років якнайнезвичнішими способами. Спираючись на авторитетні та класичні джерела, доктор Бенкт радить у своїй медичній книжці, що вийшла друком 1570 року, для уникнення головного болю під час похмілля спочатку проблюватися, а відтак виспатися з листками вареної капусти на голові, після чого прийняти ванну397.

Однією з най­популярніших тем зображень Нового часу був п’яниця, що блює

Рідко коли в наш час сплять з капустяним листям на очах, але завжди варто спробувати. У 1797 році доктор Сеґерстедт опублікував «Підручник з медицини», де подав дуже детальні інструкції для догляду за здоров’ям п’яних. Спершу їх потрібно облити холодною водою. Якщо п’яний напився на морозі, потрібно дати йому оцту від холоду. Для зменшення концентрації міцних напоїв можна дати випити багато розчиненого в напої цукру і молока. Перед тим як починати пиячити, слід випити олії. Наостанок Сеґерстедт з усією серйозністю стверджує, що чайна ложка солі, підмішана в келих вина, і сім гірких мигдалин геть зовсім позбавляють сп’яніння!398

У наш час у лікарів зіпсувалася фантазія і вони заявляють, що від похмілля позбавляє лише час. Похмільне страждання завершується, коли останні залишки алкоголю виходять із системи кровообігу. До лікування похмілля можна все ж таки підготуватися заздалегідь, уживаючи