Читати книгу - "Зламані янголи"

Мене вистачило ненадовго. Плаваючи в нескінченній блакиті, поки надуті нещодавно груди Тані Вардані притискалися до моїх стегон, її соски ковзали вгору та вниз по моїй намащеній шкірі, її вуста смоктали, а скручені пальці стискались і розтискались, я помітив, як щось світить у нас над головами, і м’язи в моїй шиї тут-таки почали напружуватися так, що я мимохіть захилив голову, а судомні сигнали, що йшли моїми нервами, зібралися докупи для останньої, кульмінаційної хвилі.

У конструкт був вбудований ефект повторюваного вібрато. Мій оргазм тривав понад тридцять секунд.

Коли він затихнув, Таня Вардані пропливла повз мене з розметаним довкола обличчя волоссям; з кутиків її усміхненого рота разом з бульбашками виходили нитки сімені. Я стрімко схопив її за стегно, яке саме пропливало повз мене, й повернув її до себе.

Вона вигнулася в аналогу води, тим часом як мій язик занурився в неї, а з її рота знову полетіли бульбашки. Коливання в рідині від її стогону відгукнулися в мені вібрацією реактивних двигунів у животі, і я відчув, що це мене збуджує. Я наліг язиком ще сильніше, забувши про необхідність дихати, а тоді зрозумівши, що насправді можна тривалий час обходитися без дихання. Вардані засіпалася завзятіше, обвивши ногами мою спину, щоб не відірватися. Я взяв її за сідниці й сильніше тицьнувся обличчям у складки її піхви, а тоді знову ввів у неї великий палець і розпочав м’які рухи по колу, що контрастували з кружлянням мого язика. Вона схопила мене за голову обіруч та притиснула моє обличчя до себе. Її сіпання перейшло у конвульсії, стогони — у протяжний крик, який заповнював мої вуха, наче шум прибою вгорі. Я заходився смоктати. Вона напружилася й закричала, а тоді знов забилася в конвульсіях. Так минуло кілька хвилин.

На поверхню ми випливли разом. На обрії тонуло малоймовірне з погляду астрономії сонце — червоний гігант, — заливаючи воду довкола нас, яка несподівано стала нормальною, вітражним світлом. На сході високо в небі висіли два місяці, а хвилі позаду нас билися об білий піщаний пляж, оточений пальмами.

— Це ти… Написала? — запитав я, зупинившись й кивнувши на краєвид.

— Та ні, — вона стерла воду з очей і пригладила руками волосся. — Це масовий товар. Я сьогодні по обіді подивилася, що в них є. А що, тобі подобається?

— Поки що так. Але мені здається, що таке сонце астрономічно неможливе.

— Ну, що ж, дихання під водою — це теж не надто реалістично.

— Я не зміг подихати, — я витягнув над водою руки з зігнутими долонями, показуючи, як вона тримала мене за голову, і зобразив обличчям задуху. — Щось згадується?

На мій превеликий подив, вона сильно зашарілася. А тоді розсміялася, плюснула водою мені в лице й кинулася до берега. Я на мить затримався, розсміявшись і собі, а тоді пішов за нею.

Пісок був теплий, дрібний, як порох, і завдяки системній магії не липнув до мокрої плоті. За пляжем з пальм вряди-годи падали кокоси і, якщо їх не підхоплювали, розбивалися на шматочки, які несли геть крихітні краби, барвисті, як коштовні камінці.

Край води ми потрахалися знову; Таня Вардані всілася на мій прутень, вмостивши мультяшну п’яту точку, м’яку й теплу, на моїх схрещених ногах. Я сховав обличчя на її грудях, поклав руки їй на стегна й заходився обережно підіймати й опускати її, поки в ній знову не почалися здригання, що передалися мені, наче заразна лихоманка, й охопили нас обох. Підпрограма повторюваного відтворення мала вбудовану систему резонансу, завдяки якій оргазм переходив від неї до мене й назад, як коливальний сигнал. Здавалося, він накочувався й відступав цілу вічність.

Це було кохання. Ідеальна сумісність у пристрасті, спіймана, дистильована й посилена майже до нестерпності.

— Вирубав заглушування? — спитала вона мене опісля дещо засапаним голосом.

— Звісно. Думаєш, я готовий пройти через усе це і все одно піти звідси, мало не лускаючи від сімені та статевих гормонів?

— Пройти через усе це? — вона обурено підняла голову з піску.

Я у відповідь усміхнувся.

— Звісно. Це ж для твого добра, Таню. Інакше мене б тут не бу… Чуєш, не кидайся піском.

— Довбень…

— Послухай…

Я захистився від пригорщі піску однією рукою та штовхнув її у прибій. Вона зі сміхом перекинулася. Поки вона підводилася, я став у дурнувату бойову стійку під Мікі Нозаву. Зовсім як у «Демонах кулака сирени».

— Не чіпай мене своїми мерзенними руками, жінко.

— А мені здається, що ти хочеш, щоб тебе чіпали руками, — сказала вона, трусонула волоссям і показала.

Вона не помилялася. Коли я побачив удосконалене системною магією тіло у крапельках води, в моїх нервових закінченнях знову запульсували сигнали, і голівка мого члена вже наповнювалася кров’ю, скидаючись на майже достиглу сливу у прискореному таймлапсі.

Я розслабився і швидко оглянув конструкт.

— Знаєш, Таню, це крута штука, масова вона чи ні.

— Минулого року, здається, отримала знак якості від «Усе про кіберсекс», — Таня знизала плечима. — Я ризикнула. Хочеш спробувати у воді ще раз? А ще тут за деревами, здається, є водоспад.

— Я не проти.

Ідучи повз найближчі до води пальми, чиї величезні фалічні стовбури здіймалися з піску, наче динозаврячі шиї, я підхопив кокос, який щойно впав. Краби з комічним поспіхом кинулися врозтіч, до нірок у піску, з яких сторожко визирали очицями на стеблинках. Я покрутив кокос у руках. Коли він приземлився, від його панцира вже відламався невеличкий шматочок, оголивши м’яку, еластичну плоть усередині. Мила деталь. Я пробив внутрішню мембрану великим пальцем і нахилив кокос, як глек. Молоко всередині було неправдоподібно холодне.

Ще одна мила деталь.

На поверхні ґрунту в лісі за пальмами, на щастя, не було ані гострого сміття, ані комах. Із захопливою чіткістю було чути, як десь хлюпає вода. На цей звук вела між стовбурами пальм добре помітна стежка. Ми пішли, тримаючись за руки під зеленню тропічного лісу, повною барвистих птахів і маленьких мавпочок, які видавали підозріло гармонійні звуки.

Водоспад мав два яруси: спершу лився довгим струменем у широкий басейн, а тоді падав, минаючи скелі та пороги, в інший, менший басейн, звідки висота падіння була меншою. Трохи випередивши Таню, я став на мокрому камінні край другого басейну і, вперши руки в боки, поглянув униз. Стримав широку усмішку. Зараз вона