Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Один із шести типів особистих кордонів — це часові. Скільки часу ви приділяєте іншим людям та як часто ви це робите — особистий вибір кожного. Ви не маєте добровільно віддавати власний час людям, які вас емоційно виснажують. Можливо, вам здається, що ви «мусите» взяти слухавку, відповісти на повідомлення чи лист. Але насправді це не так. Ви можете відмовитися, коли люди звертаються до вас по допомогу, наприклад, запитують: «Допоможеш мені з переїздом?» Цілком нормально встановлювати особисті кордони з людьми, які самі особистих кордонів не мають.

Щоб встановити часові особисті кордони з Реєм, Хлої мусила окреслити межу прийнятного у спілкуванні з матір’ю: дівчина хотіла, щоб мати припинила запитувати, чи поговорила вона з братом. Крім того, Хлої хотіла, щоб мати не нав’язувала їй власні цінності про важливість сім’ї.

На щастя, установити межу з Реєм виявилося не так складно, як Хлої очікувала. Вона просто припинила телефонувати йому через день, як робила це раніше. Оскільки саме Хлої зазвичай починала розмову, Рей спочатку навіть не помітив, що щось змінилося.

А от ситуація з матір’ю викликала більше проблем. Попри те, що Хлої просила її припинити, жінка продовжувала говорити доньці, що сім’я — це дуже важливо. Отже, дівчина мала знайти якийсь спосіб вплинути на розмови з матір’ю.

Ультиматум — це вибір, який ми пропонуємо співрозмовнику: або змінити поведінку, або отримати наперед окреслені наслідки. Важливо, що ми маємо дотримуватися власної обіцянки щодо наслідків. Якщо ми ставимо ультиматум, а потім не виконуємо його умови, йдеться про порожні погрози. Люди не поважають такі погрози, але можуть навчитися поважати ультиматуми.

Висловлення: «Я просив / просила тебе телефонувати, перш ніж приходити до мене. Якщо ти ще раз прийдеш, не зателефонувавши заздалегідь, я не відчиню двері».

Дія: ви не відчиняєте двері, коли співрозмовник нама­гається порушити вашу встановлену межу прийнятного.

Висловлення: «Я не хочу, щоб ти розповідав / розповідала про мої особисті справи стороннім людям. Якщо ти так чинитимеш, я більше не казатиму тобі про те, про що не мають дізнатися інші».

Дія: ви припиняєте ділитися важливими новинами з людиною, яка не виконує ваше прохання про нерозголошення таємниць.

ЗДОРОВІ УЛЬТИМАТУМИ — це ультиматуми, якими ви користуєтеся як засобом окреслення та захисту власних кордонів, формулюючи адекватні наслідки, як у вищенаведених прикладах. А от якщо наслідки орієнтовані на покарання, або якщо ви намагаєтеся залякати співрозмовника, щоб він вчинив так, як вам хочеться, то йдеться про нездорові ультиматуми.

Приклади здорових ультиматумів:

«Якщо ти не зберешся до сьомої, я поїду на таксі без тебе».

«Якщо я дізнаюся, що ти знову п’єш, я не позичатиму тобі гроші».

«Якщо ти не скажеш мені, що хочеш на вечерю, я приготую щось на свій розсуд через годину».

Приклади нездорових ультиматумів:

«Або ми заводимо дітей, або…»

«Якщо підеш гуляти з друзями, я не розмовлятиму з тобою до кінця тижня».

«Якщо ви не залишитеся сьогодні працювати понаднормово, я не підпишу вам відпустку, про яку ми домовлялися».

Ми з Хлої разом попрацювали над формулюванням ультиматуму, умов якого вона могла б дотримуватися. Вона не хотіла відмовлятися від спілкування з матір’ю, адже загалом вони мали здорові стосунки. Дівчина просто хотіла, щоб мати більше не говорила з нею про Рея. Тому вона вирішила сказати так.

Висловлення: «Мамо, я просила тебе більше не говорити мені, що сім’я — це дуже важливо. І просила більше не наполягати, щоб я зателефонувала Рею. Я впевнена, що тобі як нашій мамі прикро бачити, що у твоїх дітей такі нездорові стосунки. Але якщо ти порушиш цю межу, я закінчу розмову або просто зміню тему. Я роблю так не тому, що не поважаю тебе. Мушу так вчинити з поваги до себе».

Дія: Хлої щоразу змінювала тему або закінчувала розмову з матір’ю.

СПОЧАТКУ ЗМІНИТИ ПОВЕДІНКУ БУЛО ВАЖКО, адже Хлої страждала через відчуття провини. Вона поставила під сумнів власні переконання про сім’ю! Щоб упора­тися з неприємними емоціями, дівчина вела щоденник, ­регулярно відвідувала психотерапевта, розмовляла з друзями, які підтримували її, та повторювала самостійно складені установки, щоб шляхом самонавіювання посилити нові пере­конання.

«У мене можуть бути особисті кордони у стосунках з сім’єю».

«Установлення певних обмежень для інших людей — це здоровий спосіб подбати про те, щоб мої потреби вдоволь­нялися».

«Висловлюючи очікування, я піклуюся про себе».

«У здорових стосунках люди поважатимуть мої побажання».

«Неприємні емоції — це частина процесу».